Розділ «Частина п’ята Ритуал Чуді[718]»

Важко переступаючи ногами, Едді підійшов і став поряд з ним. Волосся в нього прилипло до голови. Пов’язка перетворилася на вогку, скрапливу масу.

— У к-к-котру?

Коли треба було щось збудувати, вони зверталися до Бена, коли вагалися, в яку сторону піти, — питали в Едді. Це не обговорювалося й було загальновідомим. Ви опиняєтесь у чужому районі й хочете вийти до знайомої місцевості — звертаєтесь до Едді, і він веде вас, повертаючи то ліворуч, то праворуч і жодного разу не вагаючись, а ви просто хвостиком ідете за ним і сподіваєтесь, що все буде гаразд… і в їхньому випадку це завжди спрацьовувало. Білл якось розповів Річі, що, коли вони з Едді тільки почали гратися в Пустовищі, він, Білл, постійно боявся, що вони заблукають. Та Едді зовсім не переймався й завжди виводив їх, куди обіцяв. «Якби я за-за-загубився в Гайнсвілівському лісі[764], а тоді натрапив на Едді, то м-можна було б не хвилюват-тися, — сказав він Річі. — Він просто з-з-знає. Та-та-татко каже, що є т-такі люди, з к-компасом у голові. Едді о-один із них».

— Я тебе не чую! — крикнув Едді.

— Питаю в к-к-котру?

— Що «в котру»?

Здоровою рукою Едді стискав інгалятор, і Білл подумав, що він зараз більше схожий на ондатру, ніж на хлопчика.

— У к-котру т-трубу треба ліз-зти?

— Залежить від того, куди нам треба, — відповів Едді, і хоча питання було цілком слушне, Біллу захотілося його придушити.

Едді з сумнівом поглянув на три труби. Вони могли пролізти в будь-яку, однак нижня здавалася не такою… принадною.

Білл махнув іншим, щоб підійшли ближче й стали колом.

— Де, блядь, В-в-воно? — спитав він у них.

— Під центром, — не вагаючись, сказав Річі. — Просто під центром міста. Біля Каналу.

Беверлі кивнула. Бен також. І Стен.

— Ма-ма-майку!

— Так, — озвався той. — Воно там. Біля Каналу. Або під ним.

Білл знову повернувся до Едді.

— У к-к-котру?

Едді неохоче показав на нижню трубу… і хоча настрій у Білла погіршився, він був зовсім не здивований.

— Он та.