Розділ «Частина четверта Липень 1958 року»

Воно

— Так, розкажи, — відлунює Беверлі та обережно кладе йому руку на передпліччя. Знову спалахує біль.

— Гаразд, — каже Едді. Він наливає собі нову порцію випивки, роздивляється рідину, а тоді додає: — За кілька днів після того, як мене відпустили з лікарні додому, ви завітали до мене й показали ті срібні кульки. Пригадуєш, Білле?

Той киває. Едді переводить погляд на Беверлі.

— Білл питав у тебе, чи зможеш ти ними стріляти, якщо до того дійде… бо ти мала найгостріші очі. Здається, ти сказала, що не зможеш… боятимешся надто сильно. І ти ще щось казала, та не можу згадати. Воно ось так, — Едді вистромлює язика і щипає його за кінчик — так, наче до нього щось прилипло. Річі з Беном шкіряться. — Розказувала щось про Гокстеттера?

— Так, — мовить Беверлі. — Розкажу після тебе. Продовжуй.

— Після вас, після того, як ви пішли, повернулася мати, і ми сильно погиркались. Вона не хотіла, щоб я тусувався бодай з кимось із вас. І вона могла змусити мене погодитися — вона вміла… ну, обробляти людей…

Білл знову киває. Він пам'ятає місіс Каспбрак — дорідну жінку з дивним обличчям шизофреніка, яке мало здатність виглядати водночас кам'яним, розлюченим, нещасним та переляканим.

— Та-ак, вона могла змусити мене погодитися, — каже Едді. — Та в той день,  у день, коли Генрі Баверз зламав мені руку, ще дещо трапилося. Щось таке, від чого мене всього перетрусило.

Він тихо хихоче, думаючи: «Перетрусило… ще б пак. Це все, що ти можеш сказати? Толку від твого патякання, якщо не можеш описати, як ти почуваєшся насправді? Якби це була книга чи фільм, те, що відкрилося мені того дня, саме перед тим, як Баверз зламав мені руку, назавжди змінило б моє життя, і все пішло б зовсім інакше… у книзі чи фільмі воно б звільнило мене. У книзі чи фільмі в „Таун-хаусі“ на мене б не чекала повна валіза пігулок, я б не одружився з Майрою, а на столі переді мною не було б цього дебільного їбучого інгалятора. У книзі чи фільмі. Адже…»

Раптом у всіх на очах Еддін інгалятор сам по собі починає котитися столом. Він котиться й видає сухе торохкотіння, в якому вчувається шарудіння маракасів, клацання кісток… або сміх. Докотившись до краю столу між Річі та Беном, інгалятор підскакує в повітря й летить на підлогу. Стрепенувшись, Річі сіпається до нього, та Білл гримає «Не ч-ч-чіпай!»

— Кульки! — скрикує Бен, і всі озираються.

І На обох кульках, прив'язаних до диктофона, тепер є напис «ЛІКИ ВІД АСТМИ СПРИЧИНЯЮТЬ РАК!» Під гаслом видніються вишкірені черепи.

Вони вибухають з подвійним «бах!»

Едді дивиться на це, і в його роті пересихає, а в грудях починає стискатися знайоме відчуття задухи — наче гайки всередині закручуються.

Білл дивиться йому у вічі.

— Хто т-тобі таке с-сказав? Ш-ш-що саме тобі наговорили?

Едді облизує губи — він хоче пірнути за інгалятором, та не наважується. Хтозна, чим він зараз начинений?

Він думає про той день, про двадцяте число, про тодішню спеку, про те, як мати дала йому чек (усе заповнено, окрім графи з сумою) і долар готівкою — його кишенькові гроші.

— Містер Кін, — каже Едді, і власний голос здається йому далеким та безсилим. — То був містер Кін.

— Не найприємніша людина в нашому місті, — каже Майк, та Едді вже поринув у власні думки і його майже не чує.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Воно» автора Стівен Кінг на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина четверта Липень 1958 року“ на сторінці 70. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи