Розділ «Частина четверта Липень 1958 року»

— Окей, — промовив Бен, оглянувши форми з усіх боків. — Добре. А тепер…

Невдахи трохи відступилися, щоб у нього було більше місця. Вони дивилися на нього з надією в очах — так, як дивиться на механіка чоловік, який пригнав йому автівку, а сам нічого не петрає. Бен цього не помітив. Він налаштовувався на роботу.

— Дайте мені той снаряд і пальника.

Білл передав йому розрізану міну. Це був воєнний трофей. Зак знайшов її п’ять днів по тому, як він та решта вояк з армії генерала Паттона перейшли річку й опинилися в Німеччині. Колись, коли Білл був ще зовсім малим, а Джордж і досі носив підгузки, батько зробив з неї попільничку. Та потім він кинув палити, і міна зникла. Білл знайшов її в гаражі лише минулого тижня.

Бен затиснув міну в лещатах, а тоді взяв у Беверлі пальника. Він сягнув у кишеню, дістав срібного долара й поклав його до імпровізованого тиглю. Він порожнисто дзенькнув.

— Тобі його батько подарував, так? — спитала Беверлі.

— Так, — відповів Бен, — та я його майже не пам’ятаю.

— Ти впевнений, що хочеш це зробити?

Він глянув на неї та посміхнувся.

— Так, — сказав він.

Вона посміхнулася йому у відповідь. Бенові цього вистачило. Якби вона посміхнулася двічі, він би радо наплавив стільки срібних куль, що вистачило б покласти й роту вовкулак. Хлопець поспіхом відвернувся.

— Окей. Поїхали. Без проблем. Як два пальці, ага?

Діти невпевнено закивали.

Роками пізніше, коли Бен розказував свою оповідку, він думав: «Сьогодні будь-який пацан може збігати й купити пропанового пальника… зараз вони є мало не в кожному гаражі».

Однак у 1958-му році все було геть інакше. У Зака Денбро була пекельна робота, і Беверлі це бентежило. Бен помітив, що вона нервує. Він хотів її заспокоїти, та побоявся, що голос тремтітиме.

— Не хвилюйся, — сказав він до Стена, який стояв поряд із нею.

— Га? — стрепенувся той і закліпав очима.

— Не хвилюйся.

— Я й не хвилююся.

— А. Значить, мені здалося. Просто хотів сказати, що все це цілком безпечно. Ну, на той випадок, якщо це так. Тобто, якщо ти справді розхвилювався.