Розділ «Частина друга Червень 1958 року»

Батькові очі вигулькнули на мить знову:

— Два п’ятдесят.

— Ox, чоловіче, — ойкнув Річі. — Ти як Джек Бенні.[375]

— Мій ідол, — сказав Вент з-поза газети. — Вирішуй, Річі, я хочу дочитати спортивні результати.

— Згода, — сказав Річі й зітхнув. Коли тебе тримають за яйця рідні, вони добре знають, як тиснути. Доволі сміхостайне це, якщо подумати. Косячи траву, він вправлявся у своїх Голосах.

7

Він закінчив спереду, ззаду й по боках близько третьої дня в п’ятницю і розпочав суботу з двома доларами та п’ятдесятьма центами в кишені джинсів. Майже збіса багатій. Він зателефонував Біллу, але Білл понуро сказав, що мусить їхати в Бенгор, проходити якісь логопедичні тести. Річі висловив йому співчуття, а потім додав своїм найкращим Голосом Заїкуватого Білла: «3-з-завдай їм т-т-там ч-ч-чортів, В-великий Б-білле».

— Т-твоїм л-л-лицем та до м-м-моєї с-с-сраки, — сказав Білл і поклав слухавку.

Потім він подзвонив Едді Каспбраку, але в Едді голос був ще пригніченішим, аніж у Білла — мати купила собі та йому цілоденний автобусний проїзний, сказав він, і вони збираються відвідати тіток Едді у Гейвені, у Бенгорі, і в Гемпдені. Усі три вони товсті, як місіс Каспбрак, і всі три самотні.

— Кожна щипатиме мене за щоку й казатиме, як я виріс, — сказав Едді.

— Це тому, що вони знають, який ти милий, точно як я. Я побачив, який ти милий, відразу ж, щойно з тобою познайомився.

— Ти інколи справжній гівнюк, Річі.

— Щоб когось упізнати, треба таких знати, Едсе, а ти знаєш їх усіх. Наступного тижня будеш у Пустовищі?

— Гадаю, що так, якщо ти з хлопцями будеш. Хочеш, пограємо у війну?

— Може. Але… ми з Великим Біллом маємо дещо тобі розповісти.

— Що?

— Насправді це історія Білла, так я думаю. Побачимося. Насолоджуйся своїми тіточками.

— Дуже смішно.

Третьому він подзвонив Стену Босу, але Стен впав у неласку в своїх батьків через те, що розбив суцільну віконну шибку. Він грався в летючу тарілку формою для пирога та зробив хибний віраж. Кото-строфа. Весь цей вікенд йому доведеться виконувати різні роботи вдома. І наступний вікенд, імовірно, також. Річі висловив співчуття і запитав, чи приходитиме Стен у Пустовище на наступному тижні. Стен сказав, що, мабуть, так, якщо батько не вирішить його замкнути чи ще щось.

— Йсусе, Стене, то ж усього лиш вікно.