Розділ «Частина друга Червень 1958 року»

— Принеси й припаси ще якісь, — сказав Едді. — Щось поїсти. Типу сенд-віджів, «Рінг-Дінгів»,[289] отаке щось, сам розумієш.

— Окей.

— А з-з-зброя я-а-а-кась у тебе є?

— У мене є духова рушниця «Дейзі». Мама подарувала мені її на Різдво, але вона біситься, якщо я стрельну з неї в хаті.

— П-п-принось її сю-у-уди, — сказав Білл, — може, п-п-пограємо у-у-у війну.

— Окей, — радісно погодився Бен. — Слухайте, мені вже треба мотати додому, а ви, хлопці?

— Н-н-нам теж, — сказав Білл.

Всі троє пішли з Пустовища разом. Бен допоміг Біллові виштовхати Сілвера на узбіччя. Едді тягнувся позаду них, знову захрипло дихаючи й нещасно розглядаючи на собі заплямовану кров’ю сорочку.

Білл попрощався і натис на педалі, віддаляючись геть з криком на всю силу легень: «Нумо, Сілвере, ГАЙДААА!»

— Оце так велетенський велик, — промовив Бен.

— Закластися на власну шкуру, — відгукнувся Едді. Він зробив черговий ковток зі свого інгалятора й тепер знову дихав нормально. — Він інколи возить мене з собою ззаду, на багажнику. Мчить так швидко, що мало не до всирачки лячно. Добрий він чувак, Білл тобто. — Останні слова він промовив ніби між іншим, проте очі його проказували дещо більш щире. У них світилося обожнення. — Ти ж знаєш, що трапилося з його братом, авжеж?

— Ні, а що з ним?

— Вбитий минулої осені. Хтось його замордував. Геть відірвав йому одну руку, просто наче крильце в мухи.

— Йсусе-голубчику\

— Білл зазвичай лише трохи заїкався. Тепер же в нього з цим зовсім погано. Ти помітив, що він заїкуватий?

— Ну… трішки.

— Але голова в нього не заїкувата — тямиш, що я кажу?

— Йо.

— Взагалі, я тобі оце розповів, тому що, якщо ти хочеш, аби Білл був тобі другом, краще з ним не балакати про його меншого брата. Не питайся в нього ні про що таке в усякому разі. Він досі весь роздрочений щодо того.

— Чуваче, я би теж був, — промовив Бен. Тепер йому вже нечітко пригадувалося щось про того малюка, убитого минулої осені. Він загадався, чи його мати думала про Джорджа Денбро, коли подарувала йому годинника, якого він зараз носить, чи про більш недавні вбивства, — це ж трапилося відразу після того великого потопу?