Розділ «Частина друга Червень 1958 року»

Нарешті вона підійшла до них, і відчинила, і подивилася всередину. Мати тут прибирала вранці, і більшість тієї крові, що натекла під умивальник, зникла. Так само й кров із пруга умивальника. Але так і сохли бурі патьоки в самій раковині, цятки та плями крові на дзеркалі й на шпалерах.

Беверлі глянула на своє зблідле відображення й усвідомила з раптовою, забобонною моторошністю, що через кров на дзеркалі здається, ніби це вона сама кровоточить. Вона знову подумала: «Що мені з цим робити? Чи я збожеволіла? Чи це лише в моїй уяві?»

Раптом каналізаційний отвір видав схожий на відрижку смішок.

Беверлі закричала й затріснула двері, і через п’ять хвилин руки в неї все ще так сильно дрижали, що, миючи вікна у вітальні, вона ледве не впустила пляшку «Віндекса».

5

Уже близько третьої того дня, коли квартиру було замкнуто, а ключ запхано в самісіньку глибину кишені джинсів, Беверлі Марш навмання завернула до провулку Річарда, вузького проходу, що поєднував Головну й Централ-стрит, і побачила там Бена Генскома, Едді Каспбрака та хлопця на ім’я Бредлі Доновен, які грали в пристінок.

— Привіт, Бев! — гукнув Едді. — У тебе були які-небудь кошмари після тих фільмів?

— Та нє, — сказала Беверлі, сідаючи навпочіпки, щоб подивитися гру. — А ти звідки про це знаєш?

— Скирт мені розповів, — сказав Едді, киваючи великим пальцем на Бена, котрий чомусь дико спалахнув без видимої для Беверлі причини.

— Які фільми? — спитав Бредлі, і тепер Беверлі його впізнала: Він приходив тиждень тому в Пустовище з Біллом Денбро. Вони разом відвідували логопеда в Бенгорі. Беверлі більш-менш була викинула його з голови. Якби її спитали, вона б сказала, що він здається якимсь менш важливим за Бена й Едді — менш належним.

— Парочка про страховиськ, — відповіла вона йому й навприсядки посунулася вперед, поки не опинилася між Беном і Едді. — Ти граєш?

— Так, — сказав Бен. Він швидко поглянув на неї, а потім подивився вбік.

— Хто виграє?

— Едді, — сказав Бен. — Едді справжній майстер.

Вона подивилась на Едді, котрий з серйозним виглядом полірував собі нігті об перед сорочки, а потім захихотів.

— Можна мені пограти?

— Я не проти, — сказав Едді. — Пенса маєш?

Вона порилася в кишені й видобула три.

— Йсусе, як ти наважуєшся виходити з дому з такою купою грошей? — запитав Едді. — Я б побоявся.

Бен із Бредлі Доновеном засміялися.