Розділ «Філіпп Майєр Син»

— То він переганяє корів через цілі штати аж до Канзаса?

— Їх так не переганяють уже близько ста років, — відповіла Джинні.

— Ой, як шкода, — закотила очі Бутсі. — Я це бачила в кіно. Мені так сподобалося!

Джинні вже й не знала, говорити щось у відповідь чи промовчати. Але вирішила все-таки відповісти.

— Оті видовищні кадри в кіно — безглузда маячня. Корів насправді переганяли значно повільніше, ніж там показують. Бо інакше вони просто не витримали б і переганяти було б нікого.

— А як тобі будинок Коркі? — вирішила змінити тему Наталі. — Твій, мабуть, значно більший.

— Та ні, не більший, — мовила Джинні.

— Не прибідняйся. Ми ж бо знаємо, що в Техасі все просто величезне.

— У будь-якому разі, — знизала плечима Джинн, — мій будинок не такий красивий, як цей. І в нас ніколи не буває стільки трави, як тут.

— А скільки акрів землі має твій батько?

У Техасі таке запитання — хамство. Але тут, мабуть, усе по-іншому.

— Триста дев’яносто шість секцій, — відповіла Джинні.

— Щось небагато, — проказала Топсі.

— Та вона ж сказала «секцій», а не «акрів», — мовила Наталі.

— А скільки це — «секція»? — утрутилася Кікі.

— Техасці не міряють землю акрами, — вела своє Наталі. — Це для них надто мала одиниця.

— То скільки це — «секція»?

— Квадратна миля. Тобто шістсот сорок акрів, — сказала Джинні.

Усі дівчатка, зачувши це, чомусь зареготали, мов божевільні. Не сміялася лише Коркі, яка спокійно сиділа, чекаючи, доки шофер відчинить їй дверцята.

— А ти теж розводитимеш худобу, коли виростеш? — не вгавала Бутсі.