Розділ «Філіпп Майєр Син»

Син

4 вересня 1917 року

Мої думки перервав батько, якому закортіло зі мною побалакати.

— Ти ж знаєш, що я зовсім не хотів, щоб ти так страждав… — проскрипів він.

Я вдав, що не чую й не бачу його, як робив це протягом усього часу після зникнення Марії.

— На нас покладено особливі обов’язки, — вів далі полковник, — тож ми не можемо діяти як звичайні люди.

І на це я не зреагував. Тож він зачовгав туди-сюди моїм кабінетом, витріщаючись на полиці з книжками, і нарешті сказав:

— Ну, гаразд, друзяко. Даю тобі спокій.

Перш ніж піти, батько поклав руку мені на плече. Однак, угледівши вираз мого обличчя…

— Усе владнається, — промимрив він.

І, простоявши біля мене якусь хвилю, зачовгав до дверей.

Авжеж, така людина, як я, просто не може не здригатися від огидних думок про те, щоб завдати шкоди власному батькові. Я ж, на відміну від нього, слабак. А він настільки сильний духом, що свого часу готовий був пожертвувати дружиною й кількома синами заради того, щоб отримати від життя все, чого йому хотілося. У пеклі вже горять вогнища й для нього, і для мене: кожен із нас мучитиметься там за свої гріхи. Мій гріх — бездіяльність, нерішучість… Я ж міг разом із Марією гайнути кудись далеко-далеко, утім, це навіть на думку мені не спало. Я не хто інший, як в’язень, скутий кайданами власного боягузтва.

Моє сонце згасло, залишивши мене в непроглядній темряві. Моя доля — скреготати зубами під нестерпною вагою власного існування. Та і як могло бути інакше, адже колись я дозволив своєму серцю стати на деякий час жорстоким. І думки, що виникли в мене тоді, тепер — реальність.

Можливо, колись наша планета ще раз укриється кригою, що зітре всіх нас на дрібний порох. І це було б краще, ніж якби ми згоріли в полум’ї, адже воно не повністю знищує залишки людських тіл.

6 вересня 1917 року

Саллі й досі не полишає своїх спроб помиритися зі мною. Наче я зможу отак просто забути те, що вона зробила! Увивається коло мене тільки тому, що я не звертаю на неї жодної уваги. Сьогодні вона поцікавилася, чи вестиму я далі пошуки Марії. Відтак спитала: «Якби я зникла, ти б мене шукав?» Вона просто спантеличена: Марія ж бо для неї — одна з нижчих істот, винищення яких — цілком природний, нормальний вчинок. Свій своєму брат — отаке її єдине життєве правило.

Мені дають певну втіху думки про те, що колись усі ми розпадемося на жменьку хімічних елементів. І будемо не чим іншим, як відбитками в кам’яних пластах.

7 вересня 1917 року

Рід Мак-Каллоу повинен вимерти.

Розділ 59

Ілай Мак-Каллоу

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Син» автора Філіпп Майєр на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Філіпп Майєр Син“ на сторінці 253. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи