— Старієш, — знизав я плечима.
— Хто б казав!
— Чи не краще нам здати в оренду кілька ділянок землі та позбутися надокучань цих агентів?
— А чи не краще нам витурити з нашого дому цю Ґарсія?
Я промовчав.
— Ти знаєш… — неквапно говорив він. — Якби я не був цілком упевнений, що твоя мати сиділа весь час удома, міг би заприсягтися, що тебе зробив якийсь індіанець.
— Як ти можеш знати напевне, якщо тебе весь час десь носило?
Він подумав-подумав і змінив тему:
— Нехай спочатку знайдуть нафту ще на якійсь нашій ділянці, а тоді — подумаємо й про здавання землі в оренду.
Я втомлено сів на камінь біля струмка.
— Усе гаразд, сину. Ти хороший тваринник. Але в тому, як вести бізнес, — нічогісінько, чорт забирай, не тямиш. І тому про це доводиться дбати мені.
— Дякую, що нагадав.
— Спробуй-но порахувати: скільки ми отримали б за наші корисні копалини, якби продавали землю по сто доларів за акр, як Мідкіффи та Рейнолдси?
— Десятки мільйонів доларів.
— А по тисячі доларів за акр? А по п’ять тисяч?
— Чого ти взагалі розводиш ці балачки?
— А це, сину, не балачки, так справді станеться. Протягом наступного року — чи, може, двох років — у цих землях порпатимуться десятки нафтовиків і майстрів із буріння. І врешті-решт ціни підскочать саме так, як я щойно тобі сказав. Ось тоді ми й продаватимемо землю.
Хотілося б вірити, що він помиляється. Але, на жаль, здоровий глузд не дає мені такої можливості.
— То що там із цією Ґарсія? — почувся батьків голос.
Та я вже йшов геть.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Син» автора Філіпп Майєр на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Філіпп Майєр Син“ на сторінці 206. Приємного читання.