— Овва! — тільки й вимовив він.
А тоді — схопився за її руку та глибоко вдихнув. Якийсь час вони сиділи мовчки, і Джинні відчувала тепле дихання Генка на своєму зап’ястку.
— Нюхав би це до самісінької смерті! — захоплено сказав він нарешті.
— Це сік тополиних бруньок. Роздобути його можна не завжди — лише кілька разів на рік.
— А на смак він який?
— А ви спробуйте.
— Просто з ваших пальців?
Вона знизала плечима. От якби він зараз… Та ні, Генк лишень акуратно злизав сік із кінчика її пальця.
— Запах у цього соку кращий, ніж смак, — засміявшись, мовив він.
Вона завмерла, очікуючи, що Генк поцілує її. Та він не тільки не намагався цього зробити, а й узагалі відпустив її руку.
— Чудовий краєвид, чи не так? — спокійно зазначив він.
Джинні, у якої аж в очах потемніло, доклала чималих зусиль, щоб так само спокійно кивнути.
— І товариство теж непогане, — додав тим часом Генк.
Вона знову кивнула. На якийсь час запала тиша, і було чутно лише дзюркіт струмка та стрекотіння цикад.
— Ви хочете сказати, що мене теж важко перевершити? — обізвався Генк. — Це справді так.
— Та я ж зовсім нічого не казала.
— Це те, що я хочу почути.
— Але ви мені теж ніколи не казали такого, — вимовила Джинні.
І водночас подумала, що Генк — справжнісінький ідіот, бо патякає тоді, коли треба діяти, скориставшись відповідним моментом.
— Ви вродлива дівчина, — мовив він тим часом, простягнувши руку до щоки Джинні, проте не торкнувшись її. — Але…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Син» автора Філіпп Майєр на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Філіпп Майєр Син“ на сторінці 155. Приємного читання.