Розділ «Нездоланний»

– Це мій номер. Жодних сумнівів.

Ричер відповів:

– Ми зробили висновок, що в Материному Спочинку є один тип на прізвище Малоні, який може становити певний інтерес для нас. Але такого чоловіка там немає. Ми в цьому певні. Ми трохи порозпитували людей, проте всі відповіді були якимись непевними. Вони всі сприйняли запитання якось несерйозно та були навіть трохи ним здивовані. То що, як ви втомилися від клієнта Ківера, як там його звуть, тож він вирішив розпочати заново і зв’язався з вами під прізвищем Малоні? А тоді він знову подзвонив Ківерові й сказав йому залишатися з вами на зв’язку, як завжди, для підтвердження даних, але цього разу він попередив, що його справу буде розглянуто не під справжнім іменем, а під вигаданим прізвищем – Малоні? Можливо, ось що означала ця записка.

– Можливо.

– У вас є ще третя версія?

– Я можу це перевірити, – сказав Вествуд.

– Ми будемо дуже вдячні. Ми хапаємося за будь-яку соломинку в цій справі.

– Не дивно. Записи Ківера такі ж погані, як і мої.

– Це все, що в нас є.

– Але навіть у цьому випадку, знаючи про зникнення хлопця та дві сотні смертей, хіба вам не слід було би звернутися спочатку до копів?

– Я був копом, – відповів Ричер. – І я знайомий із багатьма поліціянтами. Мені ще не зустрівся такий, який марив би додатковою роботою. Тож саме зараз вони нас не вислухають. Не тепер. Я можу гарантувати це. Так само, як це зробили ви.

– Я можу це перевірити, – повторив Вествуд. – Але я не розумію, як вам допоможе фальшиве прізвище.

– Воно може нас привести до справжнього.

– Як саме? Воно якраз приховує справжнє прізвище.

– Перевірте, кого ви заблокували перед тим, як до вас почав дзвонити Малоні. Ось це і буде наш клієнт.

– Ми знайдемо більше ніж одного претендента. Я блокую багатьох людей.

– Ми це з’ясуємо. Географія нам у цьому допоможе. Ми знаємо, що він найняв приватного детектива із Оклахома-Ситі, і знаємо, що він читає «Лос-Анджелес Таймс». Це може звузити нам пошуки.

Вествуд похитав головою і сказав:

– Мій телефонний номер не так легко знайти. Я не плачу «Ґуґлові» за те, щоб його викладали на передніх сторінках, у центрі уваги. Якщо ваш клієнт настільки добре знається на комп’ютерах, що зміг дістати мій номер з Інтернету, він читає газету он-лайн. Це вже точно. Такі хлопці не купують друковані видання десятиліттями. Він може жити де завгодно.

– Чудово, – сказав Ричер.