Розділ «Нездоланний»

Восьмий чоловік запитав:

– З яким настроєм вони звідси поїхали?

Фермер відповів:

– Хлопець усім виказував свою підтримку. Мені здалося, що він намагався всіх заспокоїти. Щоб самому почуватися від цього краще. Удавав із себе крутого хлопця, бо сам знав, який він нікчема. Я думаю, він сам цього соромився.

– Вони повернуться чи ні?

– Я голосую за «ні».

– А хто проголосує за «так»?

Лише водій кадилака підвів руку. Восьмий чоловік сказав:

– Шестеро проти одного, це більшість. Досить справедливе рішення. Я думаю, ви всі маєте рацію. І я пишаюся вами всіма. Вони приїхали сюди, проте не дізналися нічого, окрім того, що ми дозволили їм з’ясувати, і тоді вони поїхали геть. І є лише один невеликий шанс на їхнє повернення.

Вагання і невдоволення чоловіків змінилися пожвавленим настроєм. Їхні груди випнулися, а кутики губ опустилися, змінившись сором’язливими непевними посмішками. Восьмий чоловік сказав:

– Але у світі якраз і трапляються ці невеликі шанси.

Посмішки змінилися серйозними кивками – семеро серйозних чоловіків похмуро погоджувалися з правдивим висновком. Восьмий чоловік запитав:

– І куди вони поїхали?

Сім знизувань плечима і сім порожніх поглядів. Восьмий чоловік відповів сам:

– Власне, це не має ніякого значення. Хіба що вони зібралися до Лос-Анджелеса. Журналіст – це наше єдине вразливе місце. Це єдина можливість для них розгадати цю справу, виходячи з почутого нами від Ківера.

– Мільйон до одного, – сказав Мойнахан. – Звідки вони можуть знати, що саме їм треба шукати? Звідки взагалі Вествуду знати, якою інформацією він володіє насправді?

– Світ якраз реалізовує ці мільйон-до-одного шанси.

– Ми повинні залишатися абсолютно непомітними, – сказав мотельний портьє. – Хіба не так? Хіба не за це ми платимо?

– Ви за це не платите, я плачу.

У магазині знову запанувала тиша, поки не заговорив продавець запчастин. Він сказав: