Розділ «Нездоланний»

– Ми якось розберемось.

Він заплатив і натомість отримав ключ-картку. П’ятий поверх, п’ятсот перший номер, ліфти розташовані ліворуч, обслуговування номерів до одинадцятої, сніданок не входить у вартість, безкоштовний Wi-Fi. За ними вишикувалися дві пари, на яких попереду чекало розчарування.

Ричер та Ченґ дісталися п’ятого поверху та відшукали свій номер. Він був у м’ятних та бежевих кольорах і приємний на вигляд з будь-якої точки зору. Але Ченґ ніяк на це не відреагувала. Ричер сказав:

– Він у вашому розпорядженні.

Вона запитала:

– А ви що робитимете?

– Я точно щось вигадаю.

Він заніс її валізу досередини, поклав поруч із ліжком, подав їй ключ-картку і сказав:

– Нам слід десь повечеряти. До того як ці недолугі люди займуть усі столики.

– Мені потрібно освіжитися. Зустрінемося в ресторані.

– Гаразд.

– А ви не хочете освіжитися? Можете скористатися ванною першим.

Ричер поглянув на себе в дзеркало. Нова стрижка, свіжопоголений, недавно з душу та в новому одязі. Він сказав:

– Боюсь, краще виглядати я вже не буду.

Ресторан розташовувався на першому поверсі, відокремлений від рецепції вестибюлем із ліфтами. Це було затишне місце з гардинами, килимом та світлим деревом, із якого вибивалися лише вінілові поверхні, стійкі проти плям та подряпин. Приміщення було просторим, проте майже цілком заповненим. Ричер зачекав біля стійки адміністратора, після чого його провели до столика на двох біля вікна. Звідси майже нічого не було видно. Лише жовте світло та стоянка, заповнена снігоочисними машинами, які тут зберігали влітку.

Ченґ прийшла через вісім хвилин, зі свіжовимитим обличчям, зачесаним волоссям та в новій футболці. Вона сіла напроти Ричера, маючи кращий, посвіжілий вигляд, – така звичайна дрібниця, як тепла вода, явно додала їй енергії. Але раптом вона перемінилася на обличчі, наче побачила інший бік проблеми, який для нього був невідомим.

Він сказав:

– Не хвилюйтесь за це.

Вона запитала:

– Де ви спатимете?