Розділ «Нездоланний»

Він відповів:

– Гаразд.

– Я можу тебе провести, якщо хочеш.

– Я певен, що сам зможу її знайти, коли мені це знадобиться.

Емілі сказала:

– Вона хоче поговорити з вами наодинці.

Тож Ричер встав і приєднався до Ченґ у зовнішньому коридорі. Вона тихо запитала:

– Думаєш, дружки Хеккета тут з’являться?

– Нам варто було поводитися більш обережно з телефоном. У них по всій країні може бути необхідне устаткування. Якщо це так, ми щойно видали їм його сестру. Ми вже дали Вествуду точне посилання на джерело. Тож ми не можемо покинути їх самих. Не тут. Не зараз. Або ми їх кудись витягуємо з дому, або будемо панькатися з ними до ранку. Щільний персональний захист. Широкий спектр послуг.

– Я б краще їх кудись витягла з будинку.

– Я вже запросив їх на вечерю.

– Від того типа на воротах жодної користі.

– В який бік спальня?

– Вона в іншому крилі. Потрібно знову йти через вітальню.

– Спробуй-но ти їх запросити на вечерю. Можливо, з моїх уст запрошення прозвучало дивно.

– Воно прозвучить дивним від нас обох. Ми для них незнайомці. Вони зараз зайняті скрупульозним зворотнім відліком до початку весілля. Двоє незнайомців, які раптом вирішили запросити їх на відерце курячих крилець, просто зірвуть їм дах.

– Я сказав, що ми можемо піти в будь-яке місце. Це не мусить бути KFC[18].

– Яка різниця? Немає ніякого значення, куди саме ми підемо.

Вони почули, як по під’їзду до будинку рухається авто. Стукіт металу від прочиняння та зачиняння дверцят. Кроки на вимощеному в ряд камінні.

Сучасний автомобільний дизайн передбачає наявність не більше чотирьох сидінь за звичайними повноцінними широкими дверцятами. Деякі седани можуть уміщувати і п’ять сидінь, а деякі вантажівки – і сім, але жоден крутий хлопець у дитинстві не мріє їздити, сидячи зверху на випуклості біля коробки передач, і тим більше, ніхто не буде мати ефектного вигляду на задньому сидінні міні-фургона. Тож, у найгіршому випадку новоприбулих буде четверо. У найкращому – один. Найімовірніше, їх буде двоє чи троє. Ричер різко повернувся та попрямував назад до вітальні, наперед продумуючи свій шлях, пересуваючись із найбільшою можливою швидкістю та зачіпаючи кутики столів і підлокітники крісел, наче він проходив слалом по гірському схилові на швидкість. Сімейство Лейрів досі сиділо в ряд на дивані в застиглій позі, нічого не розуміючи. Лідія, Емілі, Еван, лляна сукня, сорочка та бікіні, шорти та кричущого кольору гавайське вбрання, усі дивилися на нього, тож коли Ричер проходив повз них, то зробив жест у повітрі, наказуючи їм залишатись на своїх місцях, а він тим часом поспішив прямо, до іншого боку вітальні, до короткого коридору, повз фото незнайомих йому людей у срібних рамках, мабуть, родичів, включно з худорлявим чоловіком та засмученим парубком – мабуть, то були Пітер і Майкл Мак-Кенни – і, нарешті, до спальні.