Розділ «Нездоланний»

– Розкажіть нам про сайти, якими користувався Майкл.

40

Сестра Мак-Кенна розповіла, що, розпочавши вивчати комп’ютер Майкла, її брат швидко з’ясував дві речі. Першою з них було те, що програмне забезпечення виявилось нашпигованим пастками, і спроба відкриття історії браузера могла тим самим стерти всю історію браузера. Хіба що він зміг би відкрити її належним чином, а він, звісно, цього не зробив. Тому що він не знав, як це зробити. Проте, як і будь-які інші завантажені програми, воно не було ідеальним. Була в ньому і маленька прогалинка. Перше вікно було видимим якусь долю секунди. А тоді воно зникало. Чистий екран. І не більше.

Другим фактом, який він з’ясував, було те, наскільки короткою є доля секунди. Звісно, м’яч, кинутий бейсбольним пітчером, міг пролетіти в один бік та повернутися назад за цю частку секунди. А ще в пам’яті могло відкластися багато чого. Це було питанням довіри, а не роздумів. Якийсь давній трюк із мозком, сітківкою та послідовним образом. Краще відвести погляд убік, а потім на якусь мить глянути знову на зображення перед його зникненням.

Проте воно не мало сенсу. Лише довгі лінії символів, наче хтось прокотив м’яч по верхній частині клавіатури. Повністю випадковий набір літер.

Сестра Мак-Кенна сказала:

– Тож Пітер не зрадив самому собі і дізнався геть усе про те, із чим йому довелося зіткнутися, а саме про «Глибинну Мережу». Про неї й неможливо було дізнатися нічого корисного. Між нами відбувалися дивакуваті розмови. Ми думали, що все контролюємо. Відносно кажучи. Але це було не так. Насправді існував цілий таємний світ, про який нам нічого не було відомо. Він був удесятеро більшим за наш. Там були люди, які спілкувалися. Які робили дивні речі, котрих ми не розуміли. Це все нагадувало якусь наукову фантастику.

Ричер запитав:

– Вествуд повинен був допомогти вам із чимось конкретним, чи це було загальне розслідування?

– Ні, це була дуже особлива справа. Серед користувачів «Глибинної Мережі» побутує загальноприйнята думка, що уряд намагається створити нову пошукову систему, яка зможе розсекретити їхні сайти. У статті Вествуда ми відчули натяк на те, що одна така система вже існує. Пітер хоче, щоб Вествуд або підтвердив це, або ж заперечив, а якщо це правда, то щоб Вествуд допоміг йому отримати шанс скористатися нею.

– Це можливо?

– Особисто я гадаю, що на це немає жодних шансів, але потрібно спробувати всі можливі варіанти. Зник його син. Мій племінник.

– Чи є шанси на те, що Пітер міг щось від вас приховувати під час розмови? Його історії завжди були повноцінними?

– Що ви маєте на увазі?

– Наприклад, ви ніколи не чули про Материн Спочинок.

– Ні, не чула.

– Він казав коли-небудь щось про двісті смертей?

Емілі перепитала:

– Двісті чого?

Її матір сказала: