– Ні.
Ричер продовжив:
– Із Ківером він розмовляв про обидві ці речі. І Ківер поїхав до Материного Спочинку. Тож усе це мало якесь значення. І все ж він нічого про це вам не розповів.
– Що там відбувається?
– Ми не знаємо.
– Пітер – мій старший брат, а я його менша сестра. Він ніколи цього не забуває. І мені також не дозволяє про це забувати. Звісно, не в поганому значенні. У хорошому. Він міг щось від мене приховати з єдиної причини: якщо хотів позбавити мене неприємних новин.
Ніхто нічого не сказав. Ченґ підвелася з дивана. Вона сказала: «Мені потрібно до вбиральні», Емілі вказала їй напрямок, і вона пішла за вказаним їй шляхом.
Ричер запитав:
– У вас є якісь плани на вечір?
Сестра Мак-Кенна відповіла:
– Я ще про це не думала.
– Ми могли б кудись піти.
– Хто?
– Ми всі разом.
– Куди?
– Куди забажаєте. Просто зараз. Я пригощаю. Дозвольте мені запросити вас усіх на вечерю.
– Чому?
– Схоже на те, що у вас сьогодні видався важкий день.
Ченґ з’явилася біля входу у вітальню. Вона перехопила погляд Ричера і сказала йому:
– Чоловіча вбиральня там, якщо тобі туди потрібно.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Нездоланний» автора Лі Чайлд на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Нездоланний“ на сторінці 170. Приємного читання.