Розділ «Нездоланний»

Після цього вони всі потиснули одне одному руки, представились та привітали одне одного.

Тієї ж миті увійшла сестра Мак-Кенна, чомусь обтрушуючи себе при цьому, і сказала:

– Перепрошую, ми лише винесли склянку води та шматок торта чоловікові, що сидить біля воріт. Це найменше, що ми можемо зробити. Через нас у нього сьогодні видався важкий день.

Ричер запитав:

– Ви дали йому список гостей завчасно?

– Ми мусили це зробити.

– Тоді ви повинні дати йому лише половину шматочка торта. Він впустив нас сюди без перевірки.

Еван запитав:

– Майкла досі не знайшли?

Емілі сказала:

– Тату, ти ж сам знаєш, що ні.

– А Пітер нарешті почав його розшукувати? Ось чим він зайнятий?

– Дядько Пітер увесь час займався пошуками.

– Що ж, але його тут зараз немає. Жодного з них тут зараз немає.

Ричер сказав:

– Перепрошуємо за вторгнення.

– Присядьте, – запросила Емілі. – Будь ласка.

Вони сіли двоє напроти трьох на диванах, що стояли один напроти одного. Ричер і Ченґ забилися в куточок одного з них, поруч із журнальними столиками, які були зроблені у вигляді кофрів для подорожей на пароплаві. На підставках під гарячі напої стояли склянки з охолодженим чаєм. Напроти них, на іншому дивані, рядочком сіло все сімейство Лейрів: Еван та Лідія вмостились по боках, а Емілі сиділа посередині, висока, струнка та із золотистою засмагою.

Ричер сказав:

– Пітер дуже добре попрацював із тією телефонною компанією. Таку інформацію нелегко дістати.