Розділ «Нездоланний»

– А зараз немає?

– Ми не бачили його уже три чи чотири тижні.

– Він звільнився?

– По суті, ні. Проте волонтери часто приходять та йдуть геть.

– Що ви можете розповісти мені про нього?

– Що вам потрібно знати? З ним щось трапилося?

– Він був клієнтом нашої фірми. Проте ми втратили з ним зв’язок. Тепер ми намагаємося його відновити, щоб дізнатися, чи йому досі потрібна наша допомога.

– Він старший чоловік, дуже тихий, все тримає в собі. Але він чудово робить свою роботу. Ми б також були не проти відновити зв’язок із ним.

– У нього були якісь нагальні ідеї чи плани?

– Я не певна. Він не був надто балакучим.

– Він місцевий? У вас є його адреса?

Лише мертва тиша з боку Чикаґо у відповідь. А тоді жінка сказала:

– Мені шкода, проте я не можу надавати таку інформацію. Ми повинні захищати персональні дані наших волонтерів.

– У вас є його телефонний номер? Домашній, наприклад? Можливо, ви можете йому зателефонувати і попросити зв’язатися з нами.

Тиша із Чикаґо. Лише тихі клацання по пластику. Імовірно, пошук у базі даних. Довгий список на комп’ютері. Потрібно прогортати чимало інформації. «М», з якої починалося «Мак-Кенн», була б точнісінько посередині.

Тоді жінка повернулася до розмови та сказала:

– Ні, мені шкода, проте в нас немає його телефонного номера.

Після того вони перевірили всі секретні та приватні бази даних Ченґ у пошуках типа на прізвище Мак-Кенн на випадок, якщо про нього могло знайтись іще дещо, але отримали лише безліч випадкових збігів. Чого і варто було очікувати, подумалось Ричерові, враховуючи етнічні імена та історичні міграційні маршрути. Можливо, Мак-Кенн був одним із них, проте дізнатися про це було неможливо. Все одно, що шукати піщинку на пляжі.

Після цього вони перевірили авіалінії. Вибір був великим. Шлях від Міжнародного аеропорту в Лос-Анджелесі до Міжнародного аеропорту імені О’Хара в Чикаґо був чималеньким. У обідні години була величезна кількість рейсів. Цілком природно. Люди таким чином могли дістатися своїх ліжок у звичний для себе час попри подорож через дві часові зони на схід. Усі рейси в пізніший час уже ставали причиною недосипання.

Великі перевізники стягували однакову суму за квитки, аж до цента, тож Ченґ обрала «Американські авіалінії», бо саме на них у неї була золота дисконтна картка, і вона забронювала місця по телефону через оператора, який займався клієнтами із золотими картками. Так надійніше в термінових ситуаціях, сказала вона, і кращі місця, до того ж.