Розділ «Мор Йокаї Походеньки видатного авантюриста Ярослава Тергузка»

— Це не лише це моя заслуга, а й мого командира батареї гармашів. Його варто нагородити.

З цими словами вона представила мене імператору.

Шах Аллум приголомшив несподіваним:

— Ти сама стань йому винагородою!

Своєю рукою підвів мені красуню наречену, свою каблучкою обручив нас і назвав мене, разом з бегумою Сумро, співправителем Сердани — магараджею Конгом.

Так я став не «напівлейтенантом», а напівкоролем.

(— І все сказане тобою до єдиного слова правда? — перебив його солтис.

— Все це і багато іншого можна прочитати в хроніках Делі.

— Відкладемо інше на завтра, — сказав великий князь. — Сьогодні задовольнімося тим, що син чинбаря із Андернаху потрапив на трон провінції Сердана в Делі. Для одного дня більшого годі й бажати.)

Наступного дня обвинувачений продовжив зізнання.

— Це було чудово! Мені дісталась провінція з доходом у двадцять лак-рупій[61], на додачу прекрасна молода цариця з очима, не схожими на жоден дорогоцінний камінь. Але була одна проблема: що ж буде з моєю законною дружиною?

Мене турбували релігійні принципи і я у всьому зізнався Сумро.

(— А я щось не второпаю, чому тобі треба було зізнаватись, — мовив солтис. — Ти вже стільки брехав, що однією брехнею більше, однією менше, нічого б не змінилось.)

Прошу, вельмишановні, не забувати, що на похованні батька я дав обітницю, що почну жити чесним життям, і що неправдиві слова більше не злітатимуть з моїх вуст. Зроблена з гробового цвяха каблучка на безіменному пальці постійно мені про це нагадувала.

Тож моїм обов'язком було розповісти Сумро, що в Голландії в мене є законна дружина, яка після мого повернення зустріне мене з немовлям на руках. І їх я ніяк не можу покинути.

Прекрасна цариця зовсім не засмутилась, а навпаки стала підбадьорювати:

— Той, хто зберігає вірність на відстані, зберігатиме її і зблизька. Перепона велика, однак не є нездоланною. Між нами тільки релігія, а її можна змінити. Якщо ми залишимось католиками, тоді ти не зможеш одружитись вдруге, поки твоя перша дружина жива — це було б гріхом багатоженства. Якщо ж ми станемо брахманами, то святе письмо забороняє мені сидіти на троні і виходити заміж, будучи вдовою. Та поміж цими двома релігіями є ще й третя — шиваїзм, котрий сповідують джангами. Джангами визнають існування тільки одного бога — Шиви. Його символ вони носять на зап'ястку. Це — лінгама. У них людей не ділять на касти і жінка в них не вважається бездушною твариною, як у брахманів; вони, як і християни, вважають всіх людей рівними. Джангами переконані, що один чоловік може мати декілька дружин, навіть іноземок. Вони також можуть вечеряти за одним столом, якщо восхвалятимуть пророка Басаву. Якщо ми приймемо їхню віру, то ти зможеш одружитися зі мною та зберегти першу дружину. Любов та повага будуть розділені, однак недоторкані.

Я все обдумав. Доля цілої провінції залежала від мого рішення. З одного боку — народ, котрий чекає процвітання від мого правління з доходом у півтори мільйони талерів; прекрасна дама, обличчя котрої світиться молодістю, серце палає коханням, яка готова на будь-які жертви заради мене і чиї вуста обіцяють райську насолоду. З іншого боку — Папа Римський та святий Петро з ключами… Ось скажіть ви мені, вельмишановні панове, якби вам довелось робити вибір, то що б ви обрали?

(— Іди до біса, збоченцю! — закричав на нього великий князь. — Ще й нас захотів втягнути у свій блуд! Звичайно ж, що ми вчинили б так само, як і ти. Навіть пан солтис скоріш поцілував би вуста прекрасної діви, ніж капці Папи, особливо там, за спиною Господа, в провінції Сердана. Ти став ідолопоклонником. Інакше ти не міг вчинити. Ну і біс з тобою. Розбиратимешся на тому світі. Викресліть це зі списку обвинувачень!

Тут навіть солтис не зміг нічого додати. Спершу серйозність так і вкрила його обличчя, але в кінці, він таки поступився усмішці, слідуючи прикладу інших членів суду і погодився, що поклоніння ідолам обвинуваченому краще не зараховувати.)