Розділ «Мор Йокаї Походеньки видатного авантюриста Ярослава Тергузка»

У Бенгалії

Простіть мене, шановні судді, — почав наступного дня обвинувачений, — якщо я розпочну з опису деяких обставин. Вони слугуватимуть для того, аби якомога краще висвітлити вчинені мною найтяжчі злочини, серед яких: поклоніння ідолам, багатоженство та вбивство короля.

(— Знаю, що всі вони обернуться чеснотами, — втомлено зітхнув солтис.

— Так, саме так! — відрізав реус.)

Розпочну спочатку. На березі Гангу, біла Бенаресу, є величезна вежа. З її вікна звисає товстенний бамбуковий стовбур, а з нього на ланцюгу велика клітка. В залізній клітці сидить чоловік, якому передають їжу та питво на жердині. Клітка звисає над великим озером, утвореним вигином Гангу. Воно кишить крокодилами. Вечорами вони роззявляють свої зубасті пащі у пошуках поживи. Якби той чоловік намагався втекти з клітки і скочив у озеро, то вони б його неодмінно зжерли.

А хто цей чоловік у клітці?

Не хто інший, як його імператорська і королівська величність шах Аллум — спадкоємець королівського престолу.

А чому він опинився там?

Тому, що надав притулок його високості Міру Коссіму — бенгальському набобу, після того як англійці у битві при Патне витіснили його з рідної країни. Трохи пізніше, в результаті боїв при Буксарі, англійці захопили в полон самого шаха Аллума і Мір Коссім втік до набоба Ауди, де воєначальником був Соммер.

Англійці вимагали від набоба Ауди видати їм Мір Коссіму та Соммера, аби ще дві клітки повісити над озером з крокодилами.

Аудський хан дозволив Соммеру утекти. Соммер утік до джатів через річку Джумнка, де набрав новий загін. Англійці його і там дістали. Він утік до принца Раджпути в Джудпор. Там він створив нову армію на європейський лад, підкорив раджів Хітора і Абніла — та англійці і звідти його прогнали. Не армією, а натравивши на нього набоба. Соммеру довелось тікати.

Звідти він подався до хана Нуджуфа, в Делі, столицю Індії. Його повне ім'я Мірза Нуджуф-хан, Зульфікар, ал Давола, генерал Моголів та всемогутній міністр. Соммера прийняли з відкритими обіймами.

(— Два чоботи — пара, — втрутився солтис.)

Я його не гідний!

У перший же день у Соммера з'явилася можливість віддячити хану Нуджуфу за його гостинність. Вночі на палац напали маратські повстанці, які хотіли вбити хана. Соммер миттєво поспішив на допомогу і відбив повстанців. Повстанці були міцними горішками, входили в число відібраних імператорських загонів і якось наважилися захопити колишнього великого візира, який не платив їм, прив'язали його на пекучому сонці з непокритою головою, і тримали доти, доки він з ними не розрахувався.

(— Цього краще не записувати, бо ще наші солдати дізнаються, — пробурмотів не солтис, а великий князь.)

Визволений хан доручив Соммеру очолити військо. За короткий час він зібрав таку велику армію з туземців та європейців, що зміг підкорити джатів та їхню столицю Агру. Їхнього набоба Невіл Сінга він запроторив до фортеці Дейг, яка вважалась неприступною.

За такий тріумф імператор Делі призначив Соммера королем провінції Сердана. Ось так син трієрського торговця прянощами став королем. Справжнім правителем.

Прошу вас, панове, не нудьгуйте. Я мусив розповісти цю передісторію, аби роз'яснити, якими дивними шляхами водить нас доля. Хочу пояснити мотиви тяжких злочинів, опис яких для мене важкі муки: якщо я зможу переконливо розповісти про країну і нечувані обставини, кожен скаже: «Іди з миром! Це земля породжує гріхи, як гримучих змій, а не серце».

Королівство Сердани вдесятеро більше за Трієрське князівство, а прибуток з неї у чотири рази більший, ніж у великого князя. Благословенна країна: пшеницею, тютюном, бавовною багата. Соммер збудував величезну фортецю, і його армія тримала сусідів на припоні. Він прорвався крізь ліси Меви, де колись завершився героїчний похід Олександра Македонського, перед яким відступила орда самого Чингіз-хана. Жителі цієї дикої хащі виходили тільки для того, щоб грабувати і обкладати даниною навколишнє населення. Соммер проникнув у буйні тропічні нетрі, підкорив туземців, зробивши їх та їхніх вождів рабами імператора. Потім напав на жорстоких баллуків, котрі поливають своїх ідолів кров'ю молодих дівчат. Він тижнями тримав облогу серед скелястих гір. Наостанок він виступив проти раджі Пертауб Сінга. Коли ж силою взяти його не вдалося, він хитрощами умовив його здатися.