— Ти можеш утекти.
— Сам сказав. Мене все одно знайдуть.
— Саме тому тобі і потрібно їхати.
— Можна все зробити на моїх умовах,— сказав Пфефферкорн.— Може, щось, та вийде.
— Ну ти і впертий,— зітхнув Білл.
— Що ти казав раніше?
— Коли?
— У сараї? Ти казав, що мало хто з письменників знає, коли потрібно закінчити. Ну, то я саме такий.
— Господи,— сказав Білл.— Це ж метафора про життя.
Пфефферкорн не відповів.
— Я тебе не вбиватиму,— сказав Білл.— Забудь.
— І не потрібно. Я цього не прошу.
— То про що ж ми, в біса, розмовляємо?
— Я прошу тебе про послугу.
Білл недовірливо глянув йому в очі.
— Яку?
Пфефферкорн дістав листи, що завжди носив з собою. Аркуші були теплими і зберігали форму тіла.
— Ось цей для тебе,— сказав він, відокремлюючи кілька аркушів.— Зараз можеш не читати.
— Арте...
— Власне, я наполягаю, аби ти не читав. Ось цей — для моєї дочки. Пообіцяй, що передаси.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чтиво» автора Джессі Келлерман на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Сім: Deus Ех Machina (Бог із машини) “ на сторінці 17. Приємного читання.