Намагалася устати, спираючись на руки. Потрапила долонею в мокре, глянула вниз. Стояла навколішки в калюжі крові. Поряд лежало нерухоме тіло. Тіло ельфа. Зрозуміла те відразу.
— Устань.
Йеннефер стояла поряд. У долоні мала стилет.
— Пані Йеннефер… Де ми? Я нічого не пам’ятаю…
Чародійка швидко вхопила її за руку.
— Я поряд, Цірі.
— Де ми? Чому все горить? Хто той… Отой?
— Я сказала тобі колись, століття назад, що Хаос простягає по тебе руку. Пам’ятаєш? Ні, певне не пам’ятаєш. Той ельф простягнув по тебе руку. Я мусила вбити його ножем, бо його наймачі тільки й чекають, аби хтось із нас виявив себе за допомогою магії. І дочекаються, але трохи пізніше… Ти вже цілком притомна?
— Ті чародії… — прошепотіла Цірі. — Ті, у великій залі… Що я їм казала? І чому я те їм казала? Я зовсім не хотіла… Я мусила те говорити! Чому? Чому, пані Йеннефер?
— Тихо, бридулько. Я зробила помилку. Ніхто не досконалий.
Знизу пролунало гримотіння і жахливий крик.
— Ходімо. Швидко. Не маємо часу.
Вони побігли по коридору. Дим ставав усе густішим, душив, давив, осліплював. Стіни тремтіли від вибухів.
— Цірі! — Йеннефер затрималася на перехресті коридору, міцно стиснула руку дівчинки. — Тепер послухай мене, послухай уважно. Я мушу тут залишитися. Бачиш ті сходи? Зійдеш ними…
— Ні! Не залишай мене саму!
— Мушу. Повторюю, зійдеш тими сходами. До самого низу. Там будуть двері, за ними — довгий коридор. Наприкінці коридору — стайня, у ній стоїть один осідланий кінь. Тільки один. Виведеш його й сядеш. То навчений кінь, служить гінцям, які їдуть до Локсії. Знає дорогу, досить буде його погнати уперед. Як будеш у Локсії, відшукай Маргариту й перейди під її опіку. Не відступай від неї ні на крок…
— Пані Йеннефер! Ні! Я не хочу бути сама!
— Цірі, — тихо сказала чародійка. — Колись я уже сказала тобі, що все, що я роблю, я роблю для твого добра. Повір мені. Прошу тебе, повір. Біжи.
Цірі була вже на сходах, коли ще раз почула голос Йеннефер. Чародійка стояла біля колони, впираючись у неї чолом.
— Я люблю тебе, донечко, — сказала невиразно. — Біжи.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Відьмак. Час Погорди» автора Анджей Сапковський на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 4“ на сторінці 18. Приємного читання.