Розділ «Луї-Фердінан Селін Смерть у кредит»

Смерть у кредит

— Я не знаю, дядьку!

— Ти нічого не знаєш!.. Ти ніколи нічого не знаєш!..

— Послухай, я тебе дуже люблю, дядьку!.. Але я не можу тут залишатися! Ну не можу!.. Ти дуже добрий до мене!.. Я не заслуговую на це, дядьку!.. Просто не заслуговую!..

— Чого це ти не заслуговуєш?.. Скажи, впертюху?..

— Не знаю, дядьку!.. Я тебе щораз засмучую!.. Я хочу поїхати геть, дядьку!.. Хочу просто завтра піти й завербуватися…

— А! Ну тоді домовилися!.. Я згоден! Гаразд! Вирішено! Але скажи мені, який план ти вибрав?.. Адже у тебе є час!..

Він не сприймав усерйоз мої плани…

— Може, ти хочеш піти в «штурмовий загін»?.. Ти ж не створений для артилерії?.. Ні?.. Я це бачу!.. Ти ж не хочеш тягти на собі тридцять два кіло?.. А чи хочеш, синку? Або може, ти хочеш, щоб тягли тебе?.. Не зрозумів?.. Ліво-руч! Варта, струнко! Раз! Два! Раз! Два!.. А навчання?.. О! О! Ти жартуєш!.. Ось твоя ділянка!.. Ти маєш тут окопатися!.. Ти колись бачив такі ділянки?.. Знаєш, як це робиться?.. Навколо лайно! Бруд!.. Га?.. Адже ти більше любиш зірки!.. Еге ж? Чи може ти вирішив змінити себе?.. Ненадовго ж тебе вистачить! Астроном? Астроном! Кроком руш до «Першого телескопу»! Полк Місяця!.. Ні? Тебе не влаштовує те, що я тобі змалював?.. Тобі цього недостатньо!.. Я бачу, тобі таки більше подобається «штурмовий загін»! Ти добрий ходак?.. У тебе будуть добрячі мозолі на ногах, Боже мій!.. «Солдатські черевики важкі! Солдатські черевики!..» тобі більше до вподоби фурункули на дупі?.. Добре! Тоді краще податися в кавалерію!.. у фуражири! Господи!.. В матросики — це те, що тобі потрібно?..

«Йо-го-го і пляшечка рому!..»

Він склав губи ріжком: «Тратата! Та-Та-Та!..»

— О! Не треба, дядьку!.. Не треба!.. — він мимоволі нагадав мені того типа.

— Який ти чутливий, бідолахо!.. І ти збираєшся воювати?.. Зачекай! Ти ще не все обміркував?.. Залишайся тут!.. Ти ще маєш п'ять хвилин. Залишся зі мною хоч ненадовго! На два, три тижні!.. Поки все не проясниться!.. Або ж на місяць!..

— Ні, дядьку! Я хочу піти відразу…

— Так! Ну і ну! Ти як твоя мати!.. Якщо тобі щось вбилося в голову, то годі заперечувати!.. О! Навіть не знаю, що тобі ще сказати… А ти не хочеш стати кірасиром?.. З такою комплекцією, як зараз, ти непогано будеш виглядати на коні! ти просто потонеш у своїй кірасі!.. Будеш полковим привидом! Піки тобі будуть не страшні!.. Оце діло!.. О! Чудова думка! Та все ж було б краще трохи додати у вазі!.. Навіть на привида тебе не вистачить!.. Бідолахо, тобі бракує принаймні десять кіло!.. Я не перебільшую!.. Всього десять кіло! Тебе не влаштовує така перспектива?..

— Ні, дядьку!..

— Я так і бачу тебе в атаці!.. Та ні, я нічого не бачу!..

— Так, дядьку!.. Так, я згоден трішки зачекати…

— «Товсті брати», кірасири, Фердінане!.. «Товстий брат»… Улюбленець годувальниць! Тінь примари! Гроза артилерії! Родина має пишатися тобою!.. А може, підеш на флот?.. Але в тебе й так морська хвороба… Ну ти розумієш?.. А що робив твій батько п'ять років? Що він скаже?.. Він був у важкій артилерії? У родині будуть представники з усіх родів військ!.. Ціла армія, мій друже!.. Чотирнадцяте липня[79] вдома!.. Га? Тратата! Та-Та-Та!..

Дядько ввійшов у роль, натяг свого картуза, що висів праворуч біля дзеркала над каміном… Я досі пам'ятаю помпон на тому картузі, маленький і жовтий, як курча… Він зображував у ньому битву…

— Ось, Фердінане! Ціла армія!.. — радісно резюмував він. — Га! Ну добре!.. Все це жарти!.. Ти досі наполягаєш на своєму?.. У тебе ще немає договору?.. Чи номера? Гаразд, мій обозний солдатику!.. Ти ще маєш час!.. — він тяжко зітхнув… — На дурниці завжди вистачить!.. Тепер ти занадто схвильований… Воно й зрозуміло… Адже ти ридав, як Марія Магдалина… Напевне, мучить спрага?.. Ні?.. У мене є першокласний кальвадос!.. Приготую тобі з цукром!.. не хочеш?.. Може, спробуєш домашнього винця?.. Я тобі підігрію!.. Або ромашкового чаю? Ковток ганусівки?.. Дати тобі диванну подушку? Бачу, що це необхідно!.. Для початку можна подрімати!.. Це буде найрозумнішим… Але що я кажу!.. Ти потребуєш десятигодинного відпочинку… Давай!.. Мій любий небоже! Досить уже рюмсати!.. Дістанемо цю плащаницю!.. О! Нещасний бідако!.. Нарешті відмучився! Тобі не надто пощастило в селі! Їй-богу, ти ж для мене як рідний син… Залишайся назавжди зі мною!..

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Смерть у кредит» автора Луї-Фердінан Селін на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Луї-Фердінан Селін Смерть у кредит“ на сторінці 126. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи