Розділ «Луї-Фердінан Селін Смерть у кредит»

Смерть у кредит

— О! Мій хлопчику! Я тобі це говорю не для того, щоб ти поспішав!.. О! Та ні!.. Ти абсолютно вільний! Спершу потрібно все зважити! Не варто пхатися куди попало!.. А то знову можна нарватися! Потрібно шукати, але без зайвого поспіху… Слід бути уважнішими!.. Робота — це як їжа… Необхідно, щоб насамперед це приносило користь… Подумай! Оціни! Порадься зі мною! Промацай! Роздивись! Там, тут… І приймай рішення, коли будеш повністю впевнений!.. Тоді ти мені й скажеш… Адже у нас не горить… Ще нема… Га? Не треба хапатися за першу-ліпшу пропозицію… аби тільки зробити мені приємність… Робота на які-небудь два тижні!.. Ні!.. Ні!.. Ти вже не хлопчик… Ще одна загублена справа… Ні до чого хорошого це не приведе!.. ти зіпсуєш свою репутацію…

Ми повернули додому… Зробили коло в Люксембурзькому саду… І він знову заговорив про роботу… його турбувало, як я буду влаштовуватися… Можливо, в глибині душі його теж хвилювало, чи звільнюся я коли-небудь від своїх згубних інстинктів… та злочинних нахилів… Я слухав його балачки. І не знав, що сказати… Я нічого йому не відповів… я справді дуже втомився, і у мене дуже боліла голова… Я слухав його лише краєм вуха… Коли ми дійшли до бульвару Распая, то я вже не міг іти прямо… й дибав тротуаром зігнувшись… Він помітив це… Ми прискорили крок… Я думав зовсім про інше… Я був далеко… Дядько Едуар набридав мені зі своїми прожектами… Я знову подивився вгору… «Ти знаєш, дядьку, Вітрила Венери і Вулик Зірок?»… Вони якраз з'явилися поміж хмар… Так називався зоряний пил… «А Жертовник?.. А Фенікс?..» Вони з'явилися одне за іншим… біле й рожеве… «Хочеш, я тобі їх покажу?..» Дядько Едуар раніше знав усі ці сузір'я… Він навіть колись знав напам'ять весь небосхил від Трикутника до Стрільця та північну його частину!.. Знав усе про Фламмаріона, не кажучи вже про Перейра!.. Але він усе забув… Не пам'ятав більше нічого… Навіть не міг знайти сузір'я Терезів!..

— О! тепер у мене вже не той зір!.. Я тобі довіряю! Можеш дивитися за мене!.. Я тепер навіть не можу читати газети! Я став таким короткозорим, що й за один метр не впізнав би планети! Навіть якби я опинився на небі, то нічого не розгледів би! Я можу переплутати Сонце з Місяцем!.. Отакої!

Він говорив усе це сміючись…

— А! Ну нічого… — сказав він. — По-моєму, ти став справжнім ученим… Ага, а ти сильний! ти робиш успіхи!.. Це не так погано! Ти не надто багато там їв!.. Але зате поглинав усілякі відомості!.. Ти просто переповнений знаннями!.. О! Все гаразд, мій юний друже!.. Твоя кебета забита під зав'язку!.. еге ж, моє пташеня?.. Але хай йому чорт, це ж справжня наука!.. О! Безперечно!.. О!

Я добре розсмішив його… Ми знову заговорили Про Куртіаля… Йому хотілося знати, що було наприкінці… Він поставив мені кілька запитань…

— Чим усе це закінчилося? Га?..

Я більше не міг витримати цих розмов!.. У мене починало паморочитися в голові… Майже як у старої… Я вже не міг стримуватися й заскімлив!.. Чорт забирай!.. Я занадто ослаб!.. Ще й змерз до кісток… Хоча і був досить загартований!.. Напевно, через сильну втому…

— Але що з тобою? Мій бідний хлопчику?.. Ти засмучений! Не треба було тебе хвилювати!.. Я кажу про твою роботу, просто щоб про щось говорити… Я не надаю цьому жодного значення. І ти не маєш цим перейматися! Не зважай на ці балачки!.. Ти ж мене знаєш! Чи ти не віриш своєму дядькові?.. Я говорив це зовсім не для того, щоб тебе засмутити!.. Ну послухай, дурнику, ти мене зрозумів?.. Зараз же припини плакати! Ти вже великий!.. Ну що, моє пташеня, ти ще не скінчив?.. Чоловік не повинен лити сльози!.. Ти можеш залишатися у мене стільки, скільки захочеш!.. А там! Подивимося! Спочатку тобі треба оговтатись. Я хочу бачити тебе ситим та здоровим! Ти повинен як слід їсти! Не варто кидатися на перше-ліпше місце! Ти згоден зі мною?.. У такому стані ти не зможеш постояти за себе!.. Слабкі та хворі нікому не потрібні! Треба набратися сил! І тоді тобі ніхто не страшний! Берися до справи поступово!.. — Ґарсон! — Чого бажаєте, пане? — Сухариків, будь ласка…

Він щосили намагався мене втішити, але я ніяк не міг заспокоїтися. Я умивався слізьми.

— Я хочу піти геть, дядьку!.. Я хочу виїхати! Поїхати далеко…

— Як поїхати?.. Куди?.. В Китай?.. Ще далі? Куди це?..

— Не знаю, дядьку!.. Не знаю!..

З очей крапотіло все сильніше… Я підвівся… У мене перехопило подих!.. Щойно я встав, як відразу втратив рівновагу… Йому довелося мене підтримати… Коли ми повернулися додому, він був геть розгублений!.. І не знав, що ще сказати!..

— Гаразд, мій товстунчику!.. Гаразд, мій хлопчику! Забудь про все!.. Будемо вважати, що я нічого не говорив!.. Ти ні в чому не винен, мій хлопчику! Гаразд! Ти тут ні при чому… Ти ж знав Куртіаля!.. Це була незвичайна людина!.. Чудовий вчений!.. У цьому я аніскільки не сумніваюся!.. Я сам завжди тобі це казав… Я думаю, у нього було добре серце!.. Але він був авантюристом!.. І завзятим, це факт! Звичайно, він був обдарований і таке інше!.. він пережив безліч несправедливостей!.. Так! Звичайно!.. Але скільки разів він опинявся на краю прірви!.. О! він не міг жити спокійно!.. Без катастроф йому було нудно!.. По-перше, ці люди, що грають на кінних перегонах! Хіба ні?.. Вони самі шукають на свою голову пригод!.. Їх уже ніхто не в змозі змінити… Їх можна лише пожаліти. Вони приречені… Ну що ж! Чудово!.. Ризик — справа шляхетна!.. Мені важко говорити про це! О! Повір, усе це мене страшенно засмучує!.. Я завжди захоплювався ним… І навіть відчував до нього щиру прихильність!.. Це був рідкісний розум!.. О! Я чудово це розумію! І ціную!.. Я сам дурень, але це я добре розумію… Але те, що він помер, а ти залишився без даху над головою та засобів до існування, у цьому немає твоєї вини!.. Адже ти докладав зусиль, просто зі шкури пнувся!.. О! Ну ні! Це вже занадто! О! Господи! Ні!.. Ти не зможеш заробляти собі на життя в тому стані, як зараз! У твоєму віці не можна так перенапружуватися, просто тобі добряче не пощастило!.. Але так не буде завжди!.. Це ж ще не кінець, друже!.. Ти ще побачиш багато іншого! Залиш сльози панночкам!.. Хай вони собі схлипують!.. Вони отримують від цього велике задоволення!.. Але ж ти дорослий хлопець!.. Правда, ти дорослий, Фердінане?.. Ти не станеш заливатися слізьми?.. Хи! Хи! Хи!.. — він злегка поплескав мене… Йому хотілося мене розвеселити!..

— О! Бідний нещасний плаксію!.. І в такому стані він приїхав із села?.. Розбитий!.. Розчавлений!.. Зломлений!.. Гаразд, моє пташеня!.. Витри свої сльози!.. Я не буду більше ніколи говорити про те, що ти маєш кудись іти!.. Ти залишишся зі мною!.. Тобі більше не потрібно буде нікуди влаштовуватися!.. Вирішено! Домовилися!.. Тепер ти спокійний?.. Ніколи більше тобі не доведеться шукати собі місце! Ти задоволений тепер?.. Слухай, я візьму тебе у свій гараж! Може, це не найкращий варіант — бути підмайстром у власного дядька… Але зрештою, начхати!.. Здоров'я важливіше! А на інше наплюй!.. решта додасться! Здоров'я! Це головне!.. Послухай, друже, я сам буду виховувати тебе! Але спершу я хочу, щоб ти одужав!.. О! Так! Тебе гнітить необхідність шукати собі місце… Я це помітив ще у твоїх батьків… Тобі не легко, в тебе не той характер… Ти ніколи більше не будеш цим займатися… Це тебе лякає!.. Ти завжди будеш зі мною… Ти не будеш більше оббивати пороги… напитувати собі місце… О! ні! Га? Як тут краще скажеш?.. Просто тобі не подобається ходити відрекомендуватися незнайомим людям?.. Гаразд! Це тебе лякає?.. Домовилися!

— Ні, дядьку! Це не зовсім так!.. Я б хотів поїхати звідси…

— Поїхати! Поїхати! Але куди?.. То ти від цього страждаєш, мій хлопчику?.. Я вже зовсім тебе не розумію!.. Ти хочеш повернутися в ту діру?.. І вирощувати там моркву?..

— О!.. Ні! Дядьку… Я не цього хочу!.. Я хотів би до війська…

— Так ось про що ти думаєш!.. О! Ну добре! Гаразд! До війська? Куди?.. Навіщо?.. Ти ще встигнеш, моє пташеня!.. Всьому свій час! Хто тебе квапить?.. Ти відчуваєш поклик до військової служби?.. Проте це доволі дивно!..

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Смерть у кредит» автора Луї-Фердінан Селін на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Луї-Фердінан Селін Смерть у кредит“ на сторінці 124. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи