Розділ «Луї-Фердінан Селін Смерть у кредит»

Він не сприймав усерйоз мої плани…

— Може, ти хочеш піти в «штурмовий загін»?.. Ти ж не створений для артилерії?.. Ні?.. Я це бачу!.. Ти ж не хочеш тягти на собі тридцять два кіло?.. А чи хочеш, синку? Або може, ти хочеш, щоб тягли тебе?.. Не зрозумів?.. Ліво-руч! Варта, струнко! Раз! Два! Раз! Два!.. А навчання?.. О! О! Ти жартуєш!.. Ось твоя ділянка!.. Ти маєш тут окопатися!.. Ти колись бачив такі ділянки?.. Знаєш, як це робиться?.. Навколо лайно! Бруд!.. Га?.. Адже ти більше любиш зірки!.. Еге ж? Чи може ти вирішив змінити себе?.. Ненадовго ж тебе вистачить! Астроном? Астроном! Кроком руш до «Першого телескопу»! Полк Місяця!.. Ні? Тебе не влаштовує те, що я тобі змалював?.. Тобі цього недостатньо!.. Я бачу, тобі таки більше подобається «штурмовий загін»! Ти добрий ходак?.. У тебе будуть добрячі мозолі на ногах, Боже мій!.. «Солдатські черевики важкі! Солдатські черевики!..» тобі більше до вподоби фурункули на дупі?.. Добре! Тоді краще податися в кавалерію!.. у фуражири! Господи!.. В матросики — це те, що тобі потрібно?..

«Йо-го-го і пляшечка рому!..»

Він склав губи ріжком: «Тратата! Та-Та-Та!..»

— О! Не треба, дядьку!.. Не треба!.. — він мимоволі нагадав мені того типа.

— Який ти чутливий, бідолахо!.. І ти збираєшся воювати?.. Зачекай! Ти ще не все обміркував?.. Залишайся тут!.. Ти ще маєш п'ять хвилин. Залишся зі мною хоч ненадовго! На два, три тижні!.. Поки все не проясниться!.. Або ж на місяць!..

— Ні, дядьку! Я хочу піти відразу…

— Так! Ну і ну! Ти як твоя мати!.. Якщо тобі щось вбилося в голову, то годі заперечувати!.. О! Навіть не знаю, що тобі ще сказати… А ти не хочеш стати кірасиром?.. З такою комплекцією, як зараз, ти непогано будеш виглядати на коні! ти просто потонеш у своїй кірасі!.. Будеш полковим привидом! Піки тобі будуть не страшні!.. Оце діло!.. О! Чудова думка! Та все ж було б краще трохи додати у вазі!.. Навіть на привида тебе не вистачить!.. Бідолахо, тобі бракує принаймні десять кіло!.. Я не перебільшую!.. Всього десять кіло! Тебе не влаштовує така перспектива?..

— Ні, дядьку!..

— Я так і бачу тебе в атаці!.. Та ні, я нічого не бачу!..

— Так, дядьку!.. Так, я згоден трішки зачекати…

— «Товсті брати», кірасири, Фердінане!.. «Товстий брат»… Улюбленець годувальниць! Тінь примари! Гроза артилерії! Родина має пишатися тобою!.. А може, підеш на флот?.. Але в тебе й так морська хвороба… Ну ти розумієш?.. А що робив твій батько п'ять років? Що він скаже?.. Він був у важкій артилерії? У родині будуть представники з усіх родів військ!.. Ціла армія, мій друже!.. Чотирнадцяте липня[79] вдома!.. Га? Тратата! Та-Та-Та!..

Дядько ввійшов у роль, натяг свого картуза, що висів праворуч біля дзеркала над каміном… Я досі пам'ятаю помпон на тому картузі, маленький і жовтий, як курча… Він зображував у ньому битву…

— Ось, Фердінане! Ціла армія!.. — радісно резюмував він. — Га! Ну добре!.. Все це жарти!.. Ти досі наполягаєш на своєму?.. У тебе ще немає договору?.. Чи номера? Гаразд, мій обозний солдатику!.. Ти ще маєш час!.. — він тяжко зітхнув… — На дурниці завжди вистачить!.. Тепер ти занадто схвильований… Воно й зрозуміло… Адже ти ридав, як Марія Магдалина… Напевне, мучить спрага?.. Ні?.. У мене є першокласний кальвадос!.. Приготую тобі з цукром!.. не хочеш?.. Може, спробуєш домашнього винця?.. Я тобі підігрію!.. Або ромашкового чаю? Ковток ганусівки?.. Дати тобі диванну подушку? Бачу, що це необхідно!.. Для початку можна подрімати!.. Це буде найрозумнішим… Але що я кажу!.. Ти потребуєш десятигодинного відпочинку… Давай!.. Мій любий небоже! Досить уже рюмсати!.. Дістанемо цю плащаницю!.. О! Нещасний бідако!.. Нарешті відмучився! Тобі не надто пощастило в селі! Їй-богу, ти ж для мене як рідний син… Залишайся назавжди зі мною!..

— Мені б дуже цього хотілося, дядьку… Дуже!.. Але це неможливо, повір мені!.. Може згодом, дядьку!.. пізніше! Якщо хочеш! Зараз я ні на що не здатний… Ні на що!.. Скажи, дядьку, може ти таки погодишся, щоб я поїхав?.. Пообіцяй, що попросиш дозволу в батька!.. Я впевнений, він не буде заперечувати…

— Звичайно! Звичайно ж!.. Я не хочу… — він був дещо збентежений… — О! Ну й упертий же ти!.. Ох! Ну й упертюх!.. точнісінько, як Клеманс!.. Їй-богу! ти дуже схожий на неї! Тобі приносить задоволення мучити себе самого!.. Але військо, мій юний друже!.. Це зовсім не те, що ти собі уявляєш! Це набагато важче за будь-яку роботу!.. ти просто цього не розумієш… Особливо в твоєму віці!.. Іншим уже двадцять один рік! Це зовсім інша справа!.. Тобі просто забракне сил… Тебе збиратимуть по частинах, зішкрібатимуть ложкою…

— Не знаю, дядьку, але хочу спробувати!..

— О! Просто манія!.. Гаразд! Гаразд! Підемо спати! Вранці ще поговоримо… Мені здається, ти дуже втомився… У твоєму збудженому мозку народжуються невідчепні ідеї… Ти починаєш заговорюватися!.. О! Це вони тебе довели… О! Тобі вже давно треба було повернутися! О! Вони тебе добряче обробили!.. Ці селюки!.. О! Це вони можуть!.. Тепер тебе годі переконати! Ну добре, мій юний колоністе! Тепер я сам займуся твоїм здоров'ям… Від мене ти нікуди не дінешся!.. ти маєш мене слухатися!.. Щодня страви з тіста!.. Масло! М'ясо! Вищого ґатунку! І не якась там маленька котлетка!.. Щоранку — шоколад!.. І ще велика ложка риб'ячого жиру! О! З часом подивимося! Ну так, мій ведмедику!.. Досить базікати!.. Давай! Час у ліжко!.. Все це дурниці!.. Ти просто ще не прийшов до тями! Я думаю… на тебе все це занадто сильно вплинуло!.. У твоєму віці зарано в таке влазити!.. Облиш думати про це!.. Думай про щось інше!.. І їсти — за чотирьох!.. За десятьох! Через тиждень усе минеться! Гарантую тобі, як Французький банк!..

Ми витягли з шафи розкладачку… Вона дуже скрипіла… Вона стала мені замала… Коли я спробував випростати ноги, то вперся у поперечку. Я б краще ліг на підлозі… Дядько поклав мені ще й матрац… Я весь дригонів… Він накрив мене ковдрами… Але я все ще цокотів зубами… Він навалив на мене цілу купу пальт… Усі свої ведмежі шкури… У шафі їх вистачало!.. Але мною досі тіпало… Я оглянув стіни кімнати… Вона теж сильно змінилася!.. Це була центральна кімната, та, де висів «Анжелюс».

— Я більше не можу тебе кутати! Га? Що скажеш, мій крокодильчику? Не можу ж я тебе задушити?.. Сам подивись?.. Я тебе потім не знайду… Ну гаразд! Буде ще вишневий лікер! Прозорий!.. Солодкий! Ну гаразд! Чудовий солдатик у мене вийшов!.. Весь у ковдрах… Та хай вже буде! Спробую!.. Ну вони мені й влаштують у Пасажі!.. Їй-богу! Любий хлопчику! Золотко моє!.. Я буду дуже красномовним!.. Загинув у розквіті сил! Бух! Кінець! О! леле! Яка зрада! Мій імператоре, навіщо ви кинули їх?.. Двір шумить!..