Розділ «Луї-Фердінан Селін Смерть у кредит»

Він знову опустився на коліна і почав цілувати розп'яття… Кілька разів перехрестився… І знову впав у екстаз… Він розвів руки в боки. Він сам був розп'ятим… А потім раптом підхопився, як пружина… І подибав навшпиньки!.. Підвів очі до стелі!.. Й знову взявся все розкидати…

Стара вчепилася в мене, вона не хотіла, щоб я показував… у кухні… Вона робила мені знаки… «Ні! Ні!» З мене годі… Я був ситий цим по саму зав'язку.

— Ходи сюди! — схопив я його за мисливського рога… і гоп! штовхнув до кухні… О! Брудний покруч!.. Він нам не вірив!.. Ні!.. Він сам у цьому переконається, скотина… Всі психи однакові… Їм не подобається, коли їм суперечать… «Давай! Давай! Ходи, тупаку!..» — я штовхнув його в дупу!.. Ну, зараз він у мене пострибає!.. Тепер він пручався!.. О! Я теж розлютився!.. Він упирався! І невдоволено бурчав! Я тяг його в глиб коридору…

— Гоп!.. Візьміть свічку, пані, навіть дві… Треба, щоб він гарненько все розгледів… Щоб він все побачив… І відчепився від нас!..

Коли ми зайшли в кухню, я став на коліна… нахилився… й тицьнув його носом… просто в тіло, загорнуте на землі в покривало… Це він мав зрозуміти… Я поставив поруч ще одну свічку…

— Ну що, ти добре роздивився? Відповідай, йолопе!.. Більше не будеш до нас чіплятися?.. Га? Це точно він?.. Упізнаєш? Ні…

Він підійшов… Принюхався… З острахом озирнувся… Поводив носом біля його ніг… ліг… і почав проказувати молитви… Без зупинки… А потім раптом замовк… Подивився на мене… і знову завів свою молитву…

— Ну що? Побачив? — запитав я… — Ти все зрозумів, скажи, телепню? Заспокоївся? Тепер уже підеш?.. Ти зникнеш, нарешті, звідси?..

Але він і далі сопів над трупом… Тоді я схопив його за руку… й хотів відтягти його назад… Я хотів, щоб він підвівся… А його раптом знову охопила лють!.. Він ударив мене ліктем!.. Просто по коліну!.. От, виродок! А! Мені було дуже боляче!.. У мене прямо іскри з очей посипалися!.. А! Я мало не прибив його на місці… Цей брудний покруч розлютився!.. Я готовий був розчавити цього таргана!.. Але стара мені завадила… Вона зробила це від щирого серця… з найкращими намірами. Вона намагалася привести його до тями…

— Ви ж бачите, пане канонік! Ви ж чудово бачите, що він мертвий!.. Ви нам завдаєте зайвих неприємностей!.. Ось і все!.. Цього бідолашного більше немає з нами!.. Жандарм нам заборонив!.. Він не хотів, щоб сюди хтось заходив… Ми обіцяли!.. Через вас нас покарають!.. Обох, Фердінана й мене. Навіщо все це?.. Ви ж цього не хочете?..

Тим часом я вирішив: «Ну гаразд, дурне вим'я! Раз він не вірить нам… Я покажу йому все… Раз йому недостатньо того, що побачив!.. Потім я викину його на дорогу!.. Він цього не витримає!..»

Я підняв кутик покривала… підніс свічку… і відкрив усе це чудове місиво…

— Ти сам хотів подивитися! Може, тепер до тебе дійде…

Він теж став навколішки, щоб роздивитися… Я знову повторив йому:

— Ну що, старий дурню? Ти йдеш?.. — і потяг його… Він не рухався… впирався… Й не хотів іти… Він жадібно нюхав м'ясо…

«Гм! Гм!» — він розчервонівся!.. О! Його охопило дике збудження… Він геть знесамовитів… Трусився всім своїм тілом… Я хотів закрити тіло… Годі!.. Але він вчепився в матерію… О, щосили! Він не хотів, щоб я його закривав!.. Він запустив свої пальці в рану!.. Вчепився двома руками в м'ясо… Він ліз у всі дірки… Рвав краї!.. порпався в нутрощах… І застряг! Його зап'ястя потрапили між кісток… Пролунав хрускіт!.. Він намагався вивільнитися… Й бився, як у пастці… Щось порвалося… Все навколо було забризкане мозком і кров'ю!.. Звідусіль струменіла якась рідина!.. Нарешті він вирвав свою руку… Ця каша потрапила мені прямо в обличчя!.. Я нічого не бачив… Справді нічого!.. Я замахав руками!.. Свічка згасла!.. Він і далі щось волав!.. О! Треба було його зупинити!.. Я не бачив його!.. Раптом я наштовхнувся на нього!.. І стрибнув… Я розлютився не на жарт!.. Вдарив його!.. Він відлетів!.. І влип у стіну… Бух! Чвирк! Я кинувся за ним… Але тут мені щось спало на думку… Я пригальмував і зупинився!.. Треба бути обережнішим!.. Чорт забирай!.. Бракувало лише, щоб він врізав дуба під час бійки!.. Я протер очі! І цілком оговтався!.. Необхідно, щоб він зараз же забрався звідси. Я не хотів його більше бачити!.. Я пхнув його ногою в бік… Він підвівся… Так було навіть зручніше! Я щосили зацідив йому просто в пику… Це одразу привело його до тями… Стара вилила йому на довбешку цілу цеберку крижаної води… Він почав щось бурмотіти і стогнати… Здавалося, все йде, як треба!.. Але раптом він знову обм'як усім тілом… От, зараза!.. Бух… Він розпластався й забився в судомах… А потім зовсім перестав ворушитися!.. О! Брудний виродок!.. Так він недовго протягне!.. Я визирнув з дверей… А потім ми вдвох перетягли його на узбіччя дороги… Ми не хотіли, щоб він залишався тут… І нам його приписали як безкоштовний додаток!.. А якби жандарм знайшов його в домі?.. Та ще й без свідомости?.. У нашому повному розпорядженні! О! Це було б славно!.. Ми би добряче влипли!.. Взагалі було б краще, аби ніхто не знав, що він тут був!.. Нічого не знаємо, нікого не бачили!.. Привіт! Не на тих напали!.. О! На вулиці! Свіже повітря!.. якраз те, що потрібно тому, хто без тями! Однак він невдоволено бурчав… І сопів у багнюці… Ми швидко повернулися… й зачинили двері на замок… Дув сильний вітер… Я сказав старій:

— Нам не треба більше витикатися… Навіть якщо він буде кликати!.. Ми нічого не чули!.. Коли прийде той жандарм?.. Ми вдаватимемо із себе ідіотів, і квит! Ми його не бачили! Нічого не знаємо!.. Ось!.. Якщо він його знайде, нехай сам з ним і розбирається!..

— Добре!.. — вона все зрозуміла… — Вирішено!..

Минула приблизно година… Може, трохи більше… Я прибирав на кухні… Стара принишкла біля вогню…

— Не дивіться сюди!.. Не озирайтеся!.. Я сам усе приберу!.. Пильнуйте за тим, що відбувається надворі!.. — я знову поклав труп… Сяк-так поправив підстилку… Кров і далі сочилася крізь полотно… Я приніс трохи сіна… І розкидав його всюди… Абияк витер усі калюжі… Підклав йому солому під голову… як подушку… Але найгірше було з бризками!.. Плями були навіть на стелі… скрізь поприлипали згустки!.. це було справді жахливо!.. Я намагався зішкребти все це… Пройшовся ще й віхтем… Але сліди все одно залишалися… Тим гірше!.. Пора було з цим кінчати!.. Я взяв свічки!.. І вийшов! Ми зі старою сіли поруч… і стали думати… Оце так-так!.. Жах… Я знову згадав усе це!.. А якщо жандарм помітить?.. Дізнається про бійку?.. Ну й влипли! Що він буде робити?.. Особливо якщо знайде кюре без свідомости на краю дороги!.. Це буде дуже славно!.. Чорт забирай!.. Цей клятий поліцай досі не прийшов… У своячки він, мабуть, нажерся до скону!.. Нестерпне чекання!.. Ми лягли на землю!.. Поклали трохи сіна… Я мовчав… Просто розмірковував… Здавалося, що ніч ніколи не закінчиться!.. Про сон годі було й думати, настільки я був схвильований… Ніколи я так не хвилювався… Раптом я почув фанфари… Боже мій, чорт би його взяв!.. Так і є! Це мисливський ріг!.. Звуки долинали з долини… Не дуже здалеку! Я сказав собі: «Це він!.. О, брудна тварюко!» Я зразу впізнав це кавкання! Знову все спочатку! він припреться сюди!.. О! Йолоп! О! Сволота!.. Він розбудить усі урагани! Всі бурі й смерчі!.. Своїм довбаним ріжком! Хай йому чорт! Годі! Та незважаючи ні на що… Той дув у нього щосили!.. О! Який концерт!.. О! О! Не щодня зустрінеш такого кюре… О! Це якийсь маскарад! Бордель! Брудний покидьок!.. Кришка для унітазу!.. Які судоми! Я бачив їх на власні очі!.. А тепер, Боже мій! Ні! Хоч як це огидно, але хай вже краще він булькає!.. Значить, він прийшов до тями!.. Мабуть, він щасливий!.. Це доказ того, що він не здох! А! Покидьок! «О! завив! завив! Кострубата срака! Я б сам зіграв тобі на тромбоні!..» О! Він непогано відновив дихання!.. Та-ті-то! Та-ті-то! Ну й сволота! О! Гидотне кумкання!.. Ось знову! Краще б він врізав дуба! Так! Доводилося це визнати! Чорт би його забрав! Але це було так гидко, як відрижка! Як кишкові кольки! О! Цей мисливець своєю музикою збирався нас остаточно довести до сказу!.. Він уже не зупинявся!.. Ні на хвилину! Дув дедалі сильніше!.. Годі тут помилитися! Звичайно, це був наш божевільний!.. Його гудіння тривало до пів на сьому!.. був уже ранній ранок, коли у вікно постукали… Жандарм!.. Нарешті повернувся… Прийшов саме вчасно… Сказав, що ночував у Блемі… Поруч з конем… Він не зміг підкувати його в Туні… було вже надто темно… І він не знайшов кузні…