Розділ «Януш Пшимановський Витівки Йонатана Коота»

— Тримай паршивця!

— Взяти бестію!

— Держи мерзотника!

Двоє посварених, але схованих під одним капелюхом, обмінялися підозрілими поглядами.

— Чи це не за вами женуться? Йдеться, либонь, про птаха.

— Швидше про того, хто ловить рибу в каламутній воді, та ще й без рибальського посвідчення.

— Попрошу не розчепірювати хвоста, як настрахана ворона!

— А я прошу не метляти своїм, як переляканий недоумок!

Обидва зауваження були слушні і вчасні, бо по шосе якраз наближався червоний фіатик спецмоделі «афро-демо-люкс» з опущеним верхом, парасолем від сонця і рухомою кришкою багажника, яка правила за віяло. На дверцятах білів напис «САМЕКС», а за кермом сидів набундючений представник людського роду й вигукував через гучномовець:

— Хто бачив негідника Овального, нікчему без честі й волосся, мізерного на зріст виродка й хулігана з написами іноземними мовами на спині, мусить негайно повідомити про його місцеперебування! Якщо хтось дасть притулок згаданому вище покидькові й шельмі…

Птах на півскоку присунувся до кота, а кіт на чверть кроку до птаха, і обидва ще старанніше затулилися брилем.

— Злочинець, мабуть, дуже небезпечний, — шепнув один із них, закриваючи дзьоба крилом.

— Міжнародний, — уточнив другий, навіть вусом не повівши. — Якщо встиг переодягтись і змінити зовнішність то так швидко його не схоплять. Знаєш, у моїй сім’ї...

Вони почули виття сирени, і крізь дірки в брилі побачили сапфірові виблиски на машинах «швидкої допомоги». Промчало їх три чи чотири, дотримуючись відомого правила: якщо в погоні багато переслідувачів, обов’язково кілька з них розіб’ється. Потім була невелика перерва; після неї з увімкненою синьою вертушкою на даху проїхав міліцейський автомобіль, але не сигналячи, щоб не викрити себе перед злочинцем.

— Все, — сказав кіт, чіпляючи бриля на кущ. — Кінець куплету! 3 темпу їзди впізнаю машину інспектора Методія Новака.

— Приїхав розтелепа в свинячий голос! — Птах розправляв крила.

— Не скажи — це дуже досвідчений офіцер. Він завжди прибуває під кінець, щоб мати всі факти, потрібні для складання протоколу. Розтелепи і, даруйте на слові, жовтодзьобі квапляться, порушуючи правила дорожнього руху, тож і бачать неповний злочин або й чверть злочину, не кажучи вже про типів, які приїжджають ще до того, як сталася подія, і можуть тільки сполохати злочинців. У моїй сім’ї знайомі з такими речами…

— От-от. Ви сказали: знайомі. Ми вже давненько розмовляємо, а ще не запізнались. Ви дозволите? — Легенько піднявши крила, птах церемонно схилив голову: — Ерик Повзик.

— Дуже приємно. Йонатан Коот, капітан запасу.

— Двічі «о»? «О-о»?