Розділ «Януш Пшимановський Витівки Йонатана Коота»

— Стривай, Ерику… Між тогочасними володарями виникла суперечка. І було сказано: той, хто розплутає цей вузол, володітиме всією Азією. І ось Александр Македонський…

— Видатний полководець, — впав йому в річ Йонатан. — А ти начитаний, Хелонідес!

— Я плавав на суднах, де були бібліотеки, та й часу мав удосталь…

— Ну й що з тим вузлом полководця? — перебив його Повзик.

— Александр Великий розрубав Гордіїв вузол мечем. От вам і приклад того, що не буває ситуацій…

— У Йонатана немає меча. І навіть дзьоба, щоб розплутати.

— Ну міг би перегризти, — мовив Коот.

— Такий герой?

— Сам оціниш який, коли ввечері розповім вам одну пригоду.

— Чому не зараз?

— Подрімаю, тоді й розповім.

— А я хочу знати зараз, — світло дня додавало Повзикові чимраз більше завзятості, а що він не міг негайно помститися людям, які скривдили Бікі, то рвався в бій із тими, хто перебував у радіусі дії його дзьоба. — Я бачу, ти дуже завзятий…

— Авжеж.

— І все тобі вдається?

— Майже.

— То наведи порядок — очисть річку Бубжу. Чому ти виловлюєш отруєних харіусів з брудної річки і як дурень жбурляєш на чисте? Якби ми тобі не допомогли, ухоркався б ти біля того відра.

Стук, стук!

Ерик знову взявся до роботи, але зразу ж перестав і в’їдливо докинув:

— Дивись, щоб колись не надірвався, хвалихвосте!

Розморений теплом, сонний Йонатан Коот не втручався в суперечку.