Розділ «II На Землі»

Пітер усміхнувся й відвів погляд. Він умів визнати свою поразку. Крізь отвір у стіні, який зовсім скоро стане прекрасним вітражним вікном, він запримітив у далечині валку оазян, що несли сіті, повні цегли.

Аж тут Пітера шибонула думка, і нараз він усвідомив, що так нікого з аміківців і не попросив показати йому старе поселення оазян, те, яке вони таємниче покинули. Беа, була б вона тут, такого недбальства не вчинила б ніколи. На саму лише згадку про місце, що називається Сі-2, вона б запалилася цікавістю про Сі-1. Слово честі, що ж із ним, Пітером, не так? Коли такі його хиби зрідка дратували дружину, вона звинувачувала його в синдромі Корсакова[32]. Це був жарт, звісно. Вони обоє знали, що алкоголь тут ні до чого.

— Номере П’ять?

Вона не відповіла. Оазяни не розкидалися словами намарне. Слід було сприйняти як належне те, що вони слухають тебе й чекають, доки ти перейдеш до тієї частини запитання, на яку вони зможуть відповісти.

— Коли Курцберг був із вами, — мовив Пітер далі, — у попередньому... у селищі, в якому ви жили раніше, розташованому неподалік аміківської бази, ви будували там церкву?

— Ні, — відказала Номер П’ять.

— Чому ж так?

Вона порозмірковувала над цим близько хвилини й промовила:

— Ні.

— А де ви молилися?

— Отеь Курберг приходив до на у дім, — сказала оазянка. — ілий день він ходив від одного дому до іного і до іного. Ми екали на нього. Ми екали довго. Потім він приходив, итав нам із Книги, ми молилия, потім він іов.

— Можна й так робити, — ввічливо погодився Пітер. — Дуже навіть хороший спосіб. Казав-бо Ісус: «Де двоє чи троє в Ім’я Моє зібрані, там я серед них[33]».

— Ми ніколи не баили Іуа, — сказала Обожнювач Номер П’ять. — ерква крае.

Не спромігшись стримати гордості, що наринула на нього, Пітер усміхнувся. Він щиро сподівався, що для оазян справді кращою буде церква, яка матиме будівлю з каменю.

— Але ж де Курцберґ жив? — наполіг Пітер. — Я маю на увазі, де він спав, коли був тут, із вами?

Пітер уявив собі сповитого у ванну-кокон Курцберґа, який у модній піжамі обливається потом усю ніч. Невисокий на зріст, пастор принаймні б умістився в оазянському ліжку.

— Отеь Курберг мав авто, — повідомила Обожнювачка Ісуса Номер П’ять.

— Авто?

— Велике авто, — вона окреслила руками в повітрі нерівний прямокутник, що жодним чином не підказував, яке ж саме авто було в Курцберга.

— Ти хочеш сказати, що він просто від’їздив, щоб переночувати... е-е... щоб поспати на аміківській базі?