РОЗДІЛ 26

– Є, – сказав Бек зі шлюзу.

– Дублер рятувальника.

– Є, – сказав Фоґель, що стояв поруч з Беком.

– Центр, це «Гермес», – передала Льюїс. – Ми готові до запуску і діятимемо за розкладом. Час до запуску чотири хвилини десять секунд… зараз.

– Ви почули, Відлік? – спитав Мітч.

– Підтверджую, Центр, – відповів той. – Ми синхронізували годинники з їхнім.

– Хоч воно нам нічим і не поможе, – пробурмотів Мітч, – але ми принаймні знатимемо, що там має відбуватися.

•••

– Десь за чотири хвилини, Марку, – сказала Льюїс у свій мікрофон. – Як ти там унизу почуваєшся?

– Не можу дочекатися, коли піднімуся нагору, – відповів Вотні.

– Зараз ми це і зробимо, – сказала Льюїс. – не забувай, що тебе притисне чимале перевантаження. Нічого страшного, якщо ти знепритомнієш. Ти в Мартінезових руках.

– Перекажіть тому дурку, щоб не крутив ніяких бочок.

– Прийнято, АПМ, – сказала Льюїс.

– Чотири хвилини, – сказав Мартінез, хрускаючи пальцями. – Готова політати, Бет?

– Аякже, – сказала Йогансен. – Дивно буде просидіти весь запуск у невагомості.

– Я й не подумав, – сказав Мартінез, – але це точно. Мене не розмаже по сидінню. Казна-що.

•••

Бек плавав у шлюзі, прив’язаний до закріпленої на стіні котушки. Фоґель стояв поруч з ним із закріпленими на підлозі черевиками. Обидва виглядали крізь відкриті двері на червону планету внизу.

– Не думав я, що ми повернемося сюди, – сказав Бек.

– Так, – сказав Фоґель. – Ми перші.