Розділ «Книга друга»

 — Ні, — заперечив Ульріх. — То була дурниця.

 — Авжеж. Але тоді лишається й справді тільки діяти, — зітхнув Штум. — Та я, по суті, й сам кажу майже те саме. До речі, а чи пригадуєш ти, як я колись попереджував тебе, що всі ці зайві думки зрештою призводять до вбивства? Саме цьому й треба було б запобігати! — констатував він і спокусливо додав: — Хто-небудь там мав би очолити це діло!

 — І яке ж завдання твоя добрая ласка зволить покласти тут на мене? — поцікавився Ульріх і, не криючись, позіхнув.

 — Я вже йду, — запевнив його Штум. — Та після того, як ми з тобою так гарненько погомоніли, ти, якби хотів бути вірним товаришем, таки міг би взяти на себе одне важливе завдання. Між Діотимою й Арнгаймом діється щось не те!

 — Та що ти кажеш! — Господар трохи пожвавішав.

 — Сам побачиш, мені не доведеться тобі нічого розказувати! До того ж вона довіряє тобі ще більше, ніж мені.

 — Вона довіряє тобі? Відколи ж це?

 — Вона вже трохи звикла до мене, — гордо заявив ґенерал.

 — Вітаю.

 — Атож. А ще ти маєш якомога скоріше побалакати з Ляйнсдорфом. Через його антипатію до прусаків.

 — Цього я не робитиму.

 — Та ти послухай, я ж бо знаю, що Арнгайм тобі не до шмиги. Одначе зробити це ти однаково повинен.

 — Не через це. Я з Ляйнсдорфом узагалі не розмовлятиму.

 — Чому ж ні? Такий славний старий добродій. Пихатий, я теж не можу його терпіти, але ж до тебе він чудово ставиться.

 — Я тепер умиваю руки від усієї цієї історії.

 — Але ж Ляйнсдорф тебе не відпустить. І Діотима не підпустить. А вже я — то й поготів! Ти ж бо не покинеш мене самого?!

 — Мені вся ця історія здається надто безглуздою.

 — Щодо цього ти, як завжди, маєш цілковиту рацію. Але що на світі не безглузде?! Поглянь ось на мене, я теж геть безглуздий. Без тебе. То ти побалакаєш задля мене з Ляйнсдорфом?

 — Але що ж там з Діотимою й Арнгаймом?

 — Цього я тобі не скажу, а то ти не побалакаєш і з Діотимою! — Генералові раптом сяйнула думка: — Якщо схочеш, то Ляйнсдорф може взяти тобі в помічники секретаря, який робитиме за тебе все, що тобі не до шмиги. Або я виділю в твоє розпорядження чоловіка з військового міністерства. Ти вмивай руки скільки завгодно, аби лиш вони й далі скеровували мене!