Розділ «Книга друга»

 — Усіх вони тішать тепер не так, — відказав Штум, краючи своїм складаним ножиком хліб. — Тепер кинуто гасло «Діяти!»

 — Ти маєш мені це пояснити.

 — На те ж я й прийшов. Тебе людиною дії не назвеш!

 — Ні?

 — Ні.

 — Уже й не знаю!

 — Я й сам, либонь, не знаю. Але так кажуть.

 — Хто?

 — Арнгайм, приміром.

 — Ти в добрих стосунках з Арнгаймом?

 — Ну звісно! Ми з ним у прекрасних стосунках. Якби він не був такий великий розум, ми б уже давно перейшли б з ним на «ти»!

 — Чи й ти маєш до діла з нафтовими родовищами? Генерал надпив горілки, принести яку попросив Ульріха, й закушував хлібом, щоб виграти час.

 — Чудово смакує, — промовив він із напханим ротом, не кидаючи жувати.

 — Та маєш ти до діла з нафтовими родовищами, ну звісно, маєш! — раптом сяйнув здогад в Ульріха. — Адже це питання стосується вашого морського управління, яке потребує палива для суден, і якщо Арнгайм хоче скупити нафтоносні землі, то йому доведеться піти вам на поступки й дешево поставляти нафту. А з другого боку, Галичина — стратегічний плацдарм і ґласіс проти Росії, тож ви маєте вживати захотів, щоб нафтовидобуток, який він має намір там розгорнути, був особливо добре захищений на випадок війни. Виходить, вам, знову ж таки, піде назустріч його завод з виробництва панцерних плит для гармат, які вам потрібні. Як же це я досі про це не здогадався! Та ви ж бо просто-таки один для одного народжені!

Генерал задля обережности заходився жувати ще й другий окраєць хліба; але стримуватись далі він уже не міг і, докладаючи неймовірних зусиль, щоб одразу проковтнути все, що було в роті, промовив:

 — Тобі легко казати: «Піде назустріч!» Ти навіть не уявляєш собі, який він жмикрут! Перепрошую, — вибачився він за це слово. — Ти не уявляєш собі, з якою моральною гідністю він залагоджує такі справи! Я навіть не здогадувався, що, приміром, десять гелерів за тонно-кілометр залізницею — це питання переконань, і з цього приводу треба звертатися до Гьоте чи до якоїсь історії філософії!

 — Чи не ти провадиш ці перемовини? Генерал вихилив іще чарку.

 — Про перемовини я взагалі нічого не казав! Назви це, якщо хочеш, обміном думками.

 — І таке доручення дістав ти?

 — Ніякого доручення ніхто не діставав! Просто тривають розмови. Адже час від часу можна побалакати й про щось інше, крім паралельної акції. А якщо хтось і дістав доручення, то аж ніяк не я. Такі питання до сфери управління освіти й навчання не входить Це — компетенція імператорської канцелярії, у крайньому разі ще інтендантства. Якщо я взагалі до цього й причетний, то лише як такий собі консультант з питань цивільної духовности; так би мовити, тлумач, тому що цей Арнгайм такий освічений!