Розділ «Лабіринт»

— Почасти, але переважно через безпеку його бабусі Есклармонд. Він відчував відповідальність перед Noublesso de los Seres так само, як і Алаїс від імені свого батька.

— Що сталося з Есклармонд?

— Багато «добрих людей» пішли до північної Італії. Есклармонд була тоді в поганому стані й не могла подорожувати так далеко. Натомість Гастон разом зі своїм братом забрали її до невеликої громади в Наваррі, де вона й зоставалася, доки не померла через кілька років по тому. Саже відвідував її так часто, як тільки міг. — Беяр зробив паузу. — Смерть Есклармонд дуже засмутила Алаїс, адже вони так і не побачилися більше.

— А що сталося з Оріаною? — запитала Еліс дещо згодом. — Алаїс чула новини про неї?

— Дуже обмаль. Її більше цікавив лабіринт у соборі Богоматері в Шартрі. Ніхто не знав, за чиїм наказом і навіщо його там збудовано. Частково це стало причиною, з якої д’Евре й Оріана оселилися там, а не повернулися до свого маєтку, розташованого північніше.

— А самі Книги були зроблені в Шартрі?

— Насправді цей лабіринт збудовано для того, щоб відвернути увагу шукачів від невеличкої печери на півдні.

— Я бачила його вчора, — раптом сказала Еліс.

Невже це справді було лише вчора?

— Я нічого не відчула. Маю на увазі, що витвір справді дуже гарний, надзвичайно разючий, але це й усе.

Одрік кивнув.

— Оріана дістала те, чого хотіла. Гі д’Евре забрав її на північ як свою дружину. В обмін на це вона віддала йому Книгу Ліків та Книгу Чисел і пообіцяла й далі шукати Книгу Слів.

— Як дружину? — насупилась Еліс. — Але як щодо...

— Жана Конґоса? Він був хорошою людиною. Педантичною, ревнивою, без почуття гумору, можливо, але дуже відданим служником. Франсуа вбив його за наказом Оріани. — Беяр замовк. — Франсуа заслуговував на смерть. Він погано закінчив життя, але так йому й треба.

Еліс похитала головою.

— Я мала на увазі Гільєма, — промовила вона.

— Він залишився на Півдні.

— Та невже він не сподівався повернути Оріану?

— Він був невтомним борцем проти хрестоносців. Коли минуло кілька років, Ґільєм зібрав велике число своїх послідовників у горах. Спочатку він запропонував допомогу й меч П’єру Роже де Мірпуа, а пізніше, коли син віконта Тренкавеля спробував повернути собі колись відібрані ворогами землі у батька, боровся на його боці.

— Тобто був перекинчиком? — збентежено спитала Еліс.