Розділ «Лабіринт»

Франсуа-Батист сів поруч.

— З якоїсь особливої причини?

— Щоб нагадати собі відмінності між цією діаграмою та, власне, печерою лабіринту.

Вона відчувала, що син дивиться на Книгу через її плече.

— І багато їх? — спитав він.

— Та кілька. Ось, — вона провела пальчиками по Книзі. Її яскраво-червоні нігті проглядали крізь тоненькі бавовняні рукавички. — Наш вівтар ось тут, як і показано на мапі. Натомість у печері його розташовано ближче до стіни.

— Хіба це не означає, що сам малюнок лабіринту є неясним?

Марі-Сесіль глянула на сина, здивована розумністю його зауваження.

— Але якщо первісні охоронці на своїй церемонії використовували Книгу Чисел, як і Noublesso Véritable, то чи не повинні вони бути однаковими? — провадив він далі.

— Ти так гадаєш? — запитала вона. — Тут немає склепу, саме це являє собою найбільшу розбіжність. Також цікавою деталлю є могила, де лежали скелети; вона розташовується саме на тому місці, де мав би бути склеп.

— Ти чула ще щось про ті скелети? — запитав Франсуа-Батист.

Марі-Сесіль похитала головою.

— Отже, ми досі не знаємо, ким вони були?

Вона стенула плечима.

— Невже це має значення?

— Гадаю, що ні, — відповів Франсуа-Батист, хоча вона бачила, що його непокоїть брак її цікавості.

— Утім, — вела вона далі, — не думаю, що жодна річ зі знайдених має значення. Важливий тільки візерунок, той шлях який проходить Navigatairé, промовляючи магічні слова.

— Ти впевнена, що зможеш читати пергамент із Книги Слів?

— Якщо цю Книгу датовано тим самим періодом, тоді так. Ієрогліфи досить прості.

Раптом на неї негадано й несподівано нахлинули недобрі передчуття. Вона аж пальці підняла, неначе рука сама обхопила горло. Сьогодні вночі вона промовить давно забуті слова. Сьогодні вночі уся сила Граалю опуститься на неї. Тепер час буде підвладний їй.