Розділ «Лабіринт»

Чоловік уклонився.

— Пані Алаїс, — він поглянув на ліжко, — це вашому батькові, начальникові фортеці панові Пелетьє, потрібна розрада?

Алаїс кивнула.

— Він зможе говорити?

— Він знайде для цього сили.

У коридорі знову почулися кроки, і на порозі з’явився віконт Тренкавель.

— Messire, — стривожено промовила Алаїс, — він попросив, щоб прийшли священики... мій батько хоче гідно завершити своє життя, Messire.

В очах віконта промайнуло здивування, але він наказав зачинити двері.

— Утім, — промовив Тренкавель, — я залишаюся.

Алаїс пильно дивилася на нього якусь мить, потім повернулася до ліжка, бо її покликав священик, який мав виконувати обряд.

— Начальник фортеці Пелетьє дуже страждає, але він усе ще при тямі й має сильну волю. — Алаїс закивала. — Він також не зробив нічого лихого нашій церкві і нічого не заборгував нам.

— Він є захисником усіх слуг Божих.

Алаїс і Раймон-Роже відступили назад, оскільки священики підійшли вже до самого ліжка і схилися над помираючим. Очі Бертрана блищали, коли він шепотів Melhorer, себто благословення.

— Чи присягаєш ти дотримуватися законів справедливості й правди і віддатися на волю Божу та церкви добрих християн?

Пелетьє з зусиллям промовив:

— Так.

Тоді священик приклав йому до лоба рукопис Нового Заповіту.

— Хай Господь благословить тебе бути хорошим християнином і приведе тебе до гарного кінця.

Потім чоловік проказав молитви Benedicté, а потім й Adoremus тричі.

Алаїс зворушила простота обряду. Віконт Тренкавель дивився просто перед собою. Здавалося, він тримає себе в руках завдяки неймовірним зусиллям.