Розділ «Лабіринт»

Власник спочатку запротестував, мовляв, готель переповнений, але одразу ж замовк, побачивши вираз її обличчя.

— Гаразд. Я подивлюся, що можна зробити.

Двадцять хвилин потому Еліс переселили в іншу частину готелю.

Еліс нервувала. Вдруге чи, можливо, втретє, вона перевірила, чи зачинено двері та вікна. Намагаючись вирішити, що робити далі, вона сіла на ліжко, на якому лежали її речі. Перегодом вона встала, пройшлася невеличкою кімнаткою, знову сіла, потім підвелася. Еліс досі сумнівалася, чи не варто їй переїздити до нового готелю.

А що, кола він повернеться вночі?

Раптом почувся дзвінок. Еліс ледь не вистрибнула зі своєї шкіри, доки не зрозуміла, що це дзвонить телефон у її куртці.

— Allo, oui?[129]

Еліс розслабилася, почувши голос Стефана, колеги Шелаг з розкопок.

— Привіт, Стіве. Ні, вибач. Я тільки-но прийшла. І в мене ще не було нагоди перевірити повідомлення. Що сталося?

Слухаючи його, Еліс зблідла: Стефан розповів їй, що розкопки припиняють.

— Але чому? Як це пояснює Брейлінг?

— Він просто сказав, що це не з його провини.

— Це через скелети?

— Поліція не каже.

Її серце раптом швидко забилося у грудях.

— А ви всі були присутні, коли він оголосив про своє рішення? — запитала Еліс.

— Так, усі, крім Шелаг, — сказав Стів і замовк. — Мені просто цікаво, Еліс, чи чула ти про неї узагалі що-небудь відтоді, як покинула нас?

— Жодної звісточки від самого понеділка. Я ще вчора кілька разів намагалася телефоном добитися до неї, але вона не відповіла на жоден з моїх дзвінків. А що?

Раптом Еліс усвідомила, що стоїть, чекаючи на відповідь Стефана.

— Здається, вона пропала, — нарешті промовив Стів. — Брейлінг схильний потрактовувати цю ситуацію з гіршого боку. Він підозрює, що Шелаг украла щось із місця розкопок.