Розділ «Лабіринт»

В Еліс аж обличчя витяглося.

— Насправді, я навіть ніколи не чула про неї. Я й гадки не мала, що в тата були які-небудь живі кревні родичі, не кажучи вже про зведену сестру. Я завжди думала, що мої батьки були єдиними дітьми у своїх сім’ях. На Різдво та на дні народження до нас ніколи не приїздили ніякі тітки чи дядьки.

Карен подивилася в свої записи.

— Ви втратили батьків не так давно.

— Так, вони загинули в автокатастрофі, коли мені було вісімнадцять, — промовила Еліс. — У травні 1992. Саме перед тим, як я мала здобути диплом про середню освіту.

— Жахлива для вас утрата.

Еліс кивнула. Що ще тут можна було сказати?

— То у вас немає ні братів, ані сестер?

— Гадаю, мої батьки задумалися над цим надто пізно. Вони обоє були вже досить старі, правду кажучи, коли я народилась, їм тоді було по сорок.

Карен кивнула і перейшла до справи.

— Гаразд, зважаючи на такі обставини, думаю, буде краще, якщо я просто розберуся з усім, що маю в цій теці про майно вашої тітки, з її заповітом. Потім, коли хочете, можете поїхати подивитися на будинок. Він розташований у маленькому містечку. Саллель-д’Од, приблизно годину їзди звідси.

— Звучить непогано.

— Отже, у мене тут, — вела далі Карен, вказуючи на теку, — досить загальна інформація, багато імен, дат і таке інше. Я певна, що, відвідавши будинок, ви дізнаєтеся більше про свою тітку з її особистих паперів та майна. Коли оглянете будинок, то самі вирішите, чи хочете, щоб ми його очистили, чи зробите це самотужки. На скільки ще ви лишаєтеся в Каркассоні?

— Фактично до неділі, хоча я волію залишитися на довше. У мене немає жодних нагальних справ, які б потребували мого повернення.

Карен знову кивнула, поглянувши у свої записи.

— Гаразд, тоді почнімо й подивимось, як ми все владнаємо. Ґрейс Еліс Таннер була зведеною сестрою вашого батька. Вона народилася в Лондоні 1912 року, найменша та єдина дитина, що вижила. Ще двоє дівчаток померли немовлятами, а двоє хлопців були вбиті за часів Першої світової війни. Її матір померла, — Карен зробила паузу, пробігаючи пальцями рядки, поки не знайшла потрібну їй дату, — 1928 року після важкої хвороби, і родина розпалася. Ґрейс залишила дім ще раніше, а її батько переїхав звідти і, можливо, одружився знову. У тому шлюбі була лишень одна дитина — ваш батько, який народився наступного року. Наскільки я можу судити з записів, відтоді між міс Грейс Таннер та її батьком — вашим дідусем, майже не було контактів.

— Я цього не знала, але як видумаєте, тато відав, що в нього є зведена сестра?

— Й гадки не маю, але можу припустити, що ні.

— Утім, Грейс, очевидно, знала про його існування?

— Так, але знову ж таки, як і коли вона дізналася про це, мені невідомо. Ба більше, вона знала про ваше існування. Вона переглянула свій заповіт 1992 року, коли померли ваші батьки, і назвала вас єдиною спадкоємицею. Тоді вона вже певний час мешкала у Франції.