Розділ «Лабіринт»

— Якщо вона знала про моє існування і знала, що трапилося, то не розумію, чому вона ніяк не зв’язалася зі мною, — насупилась Еліс.

Карен тільки стенула плечима.

— Можливо, вона гадала, що ви не будете раді спілкуванню з нею. Оскільки ви не знаєте, що спричинило розкол у сім’ї, вона, либонь, думала, що ваш тато настроїв вас супроти неї. У таких випадках не можна робити припущень — інколи це саме так, як припускаєш, а іноді слід відкинути будь-яке припущення. Коли зустріч є неприємною, тоді рани важко загоюються.

— Я гадаю, самі ви не складали цього заповіту?

Карен посміхнулася.

— Ні, духівницю склали задовго до моєї появи тут. Проте я розмовляла з колегою, який складав її. Він уже звільнився, але пам’ятає вашу тітку. Вона була дуже великою реалісткою, не метушливою і не сентиментальною. Ваша тітка достеменно знала чого хотіла, тому все робилося для того, щоб залишити спадок тільки вам.

— Отже, ви не знаєте, чому вона спершу приїхала жити сюди?

— Боюся, що ні. — Карен зробила паузу. — На нашу думку, Це все відносно просто. Тому, як я вже сказала, ви б краще поїхали й оглянули будинок. Там ви дізнаєтеся про неї значно більше. З огляду на те, що ви лишатиметеся тут ще кілька днів, ми могли б зустрітися пізніше на цьому тижні. Я буду в суді завтра і в п’ятницю, але залюбки побачуся з вами знову в суботу зранку, якщо вам це зручно, — міс Флері встала і подала Еліс руку, — залиште повідомлення моїй асистентці й дайте знати про своє рішення.

— Я б хотіла відвідати могилу тітки, оскільки я вже тут.

— Звичайно ж. Я подбаю про деталі. Якщо я правильно пам’ятаю, то обставини поховання були незвичними. — Карен зупинилася біля столу своєї асистентки. — Домінік, tu peux me trouver le numèro du lot de cimitière de Madame Tanner? La cimitière de la Citè. Merci[114].

— Що ви маєте на увазі? — спитала Еліс.

— Мадам Таннер була похована не в Саллелі-д’Од, а тут, у Каркассоні, на цвинтарі за мурами Сіте, у сімейному склепі своєї подруги, — Карен узяла в асистентки роздрукований аркуш і швидко переглянула його. — Так, тепер я згадала. Її звати Жанна Жіро і вона місцева жителька, проте, здається, немає жодних свідчень того, що дві жінки були хоча б знайомі. Адреса пані Жіро також тут вказана, разом з іншою інформацією.

— Дякую вам. Я триматиму зв’язок, — пообіцяла Еліс.

— Домінік проведе вас до виходу, — посміхнулась адвокат. — Повідомте мене про свої наміри.

Розділ 40

Поль Оті сподівався, що Марі-Сесіль використає поїздку до Ар’єжа для того, щоб продовжити вчорашнє обговорення чи знову розпитувати його про звіт. Але, окрім деяких коментарів, вона не сказала нічого.

В обмеженому просторі авта Поль фізично відчував її присутність. Він відчував її парфуми, тонкий запах її тіла. Сьогодні вона була одягнена в світло-коричневу блузку без рукавів та брюки, які пасували до блузи. Окуляри ховали її очі, а губи й нігті, як завжди, були вогненно-червоними.

Оті послабив комір своєї сорочки, непомітно глянувши на годинник. Час давав їм змогу провести ще кілька годин на місці розкопок, потім на них чекає поїздка назад, тож вони повернуться в Каркассон десь по обіді. Це було дуже зле.

— Є якісь новини про О’Доннел?

Оті був здивований тим, що почув власні думки вголос.