Задача трьох тіл

    Його сни були хаотичні, але один постійно повторювався - примарні числа, що майоріли у повітрі. Ще перед тим як заснути Ван знав, що побачить їх. Так воно і сталося. Уві сні він кидався на цифри як божевільний, рвав їх, кусав, але на них навіть відмітин не залишалося. Відлік тривав, невблаганний, неспинний... І коли несамовитість Вана дійшла до межі, він прокинувся.

    Розплющивши очі, він уперся поглядом у стелю. Міські вогні, пробивалися крізь фіранки, лягали на нього неясними відблисками. Але що це? Відлік, який Ван бачив уві сні, тривав наяву! Цифри тепер стояли перед його очима, їх тонкі, але яскраві лінії палали білим:

    1180: 05: 00, 1180: 04: 59, 1180: 04: 58, 1180: 04: 57...

    Ван озирнувся навколо, вдивляючись в темряву спальні. Він був упевнений, що не спить, але відлік - ось він, тут. Ван закрив очі, але цифри нікуди не поділися. Вони світилися і переливалися, ніби ртуть на пір'ї чорного лебедя. Ван проткрил очі, потер їх... Числа не зникли. Куди б Ван не направив погляд, вони весь час залишалися в центрі його поля зору.

    Вана заполонив жах. Він ривком сів. Відлік тривав. Ван зіскочив з ліжка, рвонув фіранки, відкрив вікно... Нічне місто грало яскравими вогнями. І на цьому величному тлі світилися жахливі цифри, немов субтитри на кіноекрані.

    Ван відчув, що задихається і випустив придушений крик. Дружина прокинулася, злякалася і засипала його запитаннями. Він спробував взяти себе в руки і став повторювати їй, що це все дрібниці, просто поганий сон. Лігши назад в ліжко, Ван закрив очі і провів залишок ночі під невсипущим світінням зворотного відліку.

    Вранці він спробував вести себе так, ніби нічого не сталося, але дружину було неможливо обдурити. Вона пристала до нього з розпитуваннями, чи все у нього гаразд з очима.

    Поснідавши, Ван подзвонив в інститут і сказав, що хворий, а потім відправився до лікаря. Весь час, поки він їхав у лікарню, примарні цифри безжально затуляли собою реальний світ. Вони регулювали свою яскравість, так що їх було добре видно на будь-якому фоні. Один раз Ван навіть спробував придушити їх світіння іншим, більш яскравим світлом і втупився на сонце, що сходить.  Без толку. Моторошні числа змінили колір на чорний і ще ясніше позначилися на сонячному диску, немов спроектовані туди якимось надприродним кіноапаратом, від чого Ван злякався ще більше.

    У лікарні Тунжень було повно народу, але йому вдалося прорватися до знаменитого офтальмолога, який навчався разом з його дружиною. Він попросив оглянути його очі, не називаючи, проте, симптомів. Уважно вивчивши обидва ока, лікар не знайшов в них ні найменших відхилень.

    - Я весь час бачу щось незрозуміле. Куди б не подивився - воно там. - Промовляючи ці слова, Ван чітко бачив цифри, що висять перед обличчям лікаря:

    1175: 11: 34, 1175: 11: 33, 1175: 11: 32, 1175: 11: 31...

    - А, так ти маєш на увазі "мушки"! - Лікар взяв рецептурний бланк і заходився писати. - Звичайне явище в нашому віці, результат помутніння склоподібного тіла. Їх важко лікувати, але загрози зору вони не представляють. Ось тобі краплі з йодом і вітамін D. Можливо, "мушки" пройдуть, але особливо не сподівайся. Постарайся просто не звертати увагу на цю дрібницю.

    - Мушки... Як вони зазвичай виглядають?

    - У них немає якоїсь особливої форми. У різних людей по-різному. У когось як маленькі чорні точки, у інших - як пуголовки...

    - А можуть вони бути схожі на серію цифр?

    Доктор перестав писати.

    - Ти бачиш цифри?

    - Так, прямо в центрі поля зору.

    Доктор поклав ручку і подивився на Вана зі співчуттям.

    - Як тільки ти увійшов, я відразу помітив, що вигляд у тебе стомлений. На останній зустрічі випускників Лі Яо сказала, що на роботі у тебе суцільний стрес. У нашому віці потрібно бути обережнішим. Здоров'я вже не те, що раніше.