Задача трьох тіл

    Ван додав:

    - Дослідження глибинної структури матерії - це основа основ усіх інших наук. Якщо в ній немає прогресу, то все інше, як ти кажеш, - гівно собаче.

    Дін вказав на Вана:

    - Ну добре, академік Ван буде працювати як бджілка до кінця своїх днів, удосконалюючи наші мечі, ножі та списи. А я, блін, чим займатимуся?

    Він поставив порожню пляшку на стіл і схопив більярдну кулю, збираючись кинути її у пляшку.

    - Та це ж просто здорово! - Ван підняв склянку. - Живи як хочеш! Віддавайся будь-якій прихоті, твори будь-яку розпусту. А що - ми ж клопи! Клопи, яких скоро розчавлять! Ха-ха...

    - Точно! - Дін теж узяв свою склянку. - Вони про нас такої низької думки, що навіть не вважають за потрібне приховувати свої плани. Розповіли адвентистам все... Ну так - ти ж не ховаєш від тарганів балон з дихлофосом! Давайте вип'ємо за здоров'я клопів та інших комашок! Ось вже не думав, що кінець світу виявиться таким веселим! Хай живуть комашки! Хай живуть Софонієми! Хай живе кінець світу!

    Да Ши похитав головою і осушив свій стакан. Потім знову похитав головою.

    - Слинько! Рознюнявся, як дівчисько!

    - Чого тобі треба? - Дін наставив на Да Ши п'яні очі. - Ти що, збираєшся підняти наш дух?

    Да Ши встав.

    - Пішли.

    - Куди?

    - Дух піднімати.

    - Розслабся, кореш. Сядь. Пий!

    Да Ши зграбастав обох під пахви і підняв догори.

    - Ану пішли! Пійло беріть з собою, якщо не можете обійтися!

    Внизу Да Ши засунув обох в автомобіль. Коли мотор замуркотів, Ван, ледве повертаючи язиком, поцікавився, куди він їх повезе.

    - Недалеко, - відгукнувся Да Ши. - У моє рідне селище.

    Автомобіль вирвався з міста і помчав на захід по трасі Пекін - Шицзячжуан. Коли вони перетнули кордон провінції Хебей, Да Ши звернув з траси, зупинився і виволік пасажирів назовні.