Розділ «Стівен Кінг Крістіна»

— Дякую, мем, — попутник галантно здійняв невидимого капелюха.

— Нема за що, — всміхнулася йому Лі. — Щасливого Різдва.

— І вам також, — відказав автостопник, — хоча якби ви ото там постояли, ловлячи сьогодні попутку, то ви б і не сказали, що таке щось, як Різдво, існує в природі. Люди женуть собі повз тебе, гульк — і нема їх. Вууум. — Він вдячно роззирнувся. — Прикольна тачка, чувак. Офігенно прикольна тачка.

— Дякую, — сказав Арні.

— Сам реставрував?

— Ага.

Лі сторопіло подивилася на Арні. Де й подівся його відкритий товариський настрій, змінившись холодною стриманістю, що була геть йому не притаманна. По радіо Біґ Боппер закінчив, і почав співати «Ла Бамбу» Річі Валенса.

Попутник похитав головою і засміявся.

— Спочатку Біґ Боппер, тепер Річі Валенс. Мабуть, на радіо — ніч смерті. Старе добре Дабл’ю-Ді-Ай-еЛ.

— Що ви маєте на увазі? — спитала Лі.

Арні клацнув вимикачем радіо.

— Вони загинули в авіакатастрофі. Разом з Бадді Голлі.

— А, — тихо мовила Лі.

Імовірно, автостопник теж відчув зміну в настрої Арні, бо задумливо притих на задньому сидінні. Надворі сильніше й швидше повалив сніг. Наближалася перша велика заметіль сезону.

Віддалік крізь снігопад зблиснули золотаві арки.

— Арні, а мені треба виходити? — спитала Лі. Арні став мовчазним, ніби камінь, і простим гмиканням перекреслював усі її спроби завести радісну розмову.

— Я сам, — сказав він і заїхав на стоянку. — Що ти будеш?

— Лише гамбургер і картоплю-фрі, будь ласка. — Вона замірялася на повне свинство — «Біг Мак», шейк і навіть печиво. Але апетит раптом зіщулився й пропав повністю.

Арні припаркувався. У жовтому світлі, що линуло знизу від приземкуватої цегляної будівлі, його обличчя видавалося жовтушним і чомусь ураженим хворобою. Він обернувся, провівши рукою по сидінню.

— Вам щось узяти?