Розділ «Стівен Кінг Крістіна»

— Що я можу зробити? — спитала вона. — От що б ти зробив на моєму місці?

— Стривай, — сказав Денніс. — Я не знаю, що ще ти можеш зробити.

— Але це найважче, — відповіла вона тихим, майже нечутним голосом. Її руки стискали й розтискали «Клінекс», рвали його на дрібні клаптики, вкриваючи коричневу спідницю плямками паперу. — Батьки хочуть, щоб я перестала з ним зустрічатися… покинула його. Їм страшно… що Реппертон і ті інші хлопці ще щось зроблять.

— Ти впевнена, що то був Бадді та його друзяки, так?

— Так. Усі впевнені. Містер Каннінґем викликав поліцію, хоч Арні просив цього не робити. Він сказав, що поквитається по-своєму, і це їх обох злякало. Мене це теж лякає. Поліцейські забирали Бадді Реппертона у відділок, його й одного з його друзів, якого вони звуть Канючі… ти знаєш, про кого я?

— Так.

— І хлопця, який працює по ночах на аеропортовій стоянці, його вони теж забирали. Ґелтона, його ім’я…

— Сенді.

— Вони подумали, що він теж у цьому замішаний, що, може, це він їх впустив.

— Він з ними тусується, так, — сказав Денніс, — але він не такий дегенерат, як решта. От що я скажу, Лі… якщо Арні з тобою не розмовляв, то хтось-таки точно говорив.

— Спочатку місіс Каннінґем, потім його батько. Я думаю, ні він, ні вона не в курсі, що обоє зі мною говорили. Вони…

— Засмучені, — підказав Денніс.

Але вона похитала головою.

— Не тільки це. Вони обоє виглядали так, наче їх просто… просто пограбували, чи що. Насправді мені її не шкода, по-моєму, вона завжди хоче, щоб було так, як вона хоче… але на містера Каннінґема до сліз боляче дивитися. Він просто здається таким… таким… — Лі увірвала розповідь, а потім почала спочатку: — Коли я вчора прийшла до них після школи, місіс Каннінґем… вона попросила називати її Реджиною, але в мене ніяк не виходить…

Денніс посміхнувся.

— А в тебе виходить? — спитала Лі.

— Ну, так… але я довго практикувався.

Вона всміхнулася — уперше по-справжньому за весь візит.

— Може, і мені б це допомогло. Хай там як, коли я прийшла до них, вона була вдома, але містер Каннінґем ще був у школі… тобто в університеті.

— Угу.