Повелителі мечів

Мабдени вмирають від жаху, коли я демонструю їм свою силу!

- За останній час я надивився всяких жахів, - сказав принц Корум.

- Будь ти мабденом, це не мало б значення. Але, на жаль, ти - вадаг, і тебе не лякають їхні сни. Будь ти мабденом, мені було б легше

переконати тебе…

- Але те доручення, яке ти хочеш мені дати, не зможе виконати жоден мабден, - похмуро сказав Корум. - Я правий?

- Ти починаєш міркувати, вадаг. І ти абсолютно правий. Жоден мабден не витримає того, що доведеться витримати тобі. Чесно кажучи,

навіть вадаг…

- Що ти хочеш мені доручити?

- Ти повинен вкрасти одну річ, яка необхідна мені для самовдосконалення.

- А сам ти не можеш її вкрасти?

- Звичайно, ні. Як тільки я покину свій острів, мене відразу ж знищать.

- Хто тебе знищить?

- Як це - хто? Мої суперники, зрозуміло, Повелителі Мечів. Я живу в безпеці тільки завдяки заклинанням, які нікому не дозволяють

проникнути в мою обитель. Поки що мій захист недосконалий, його можна подолати, але це викличе такі космічні катаклізми, що на п’яти

вимірах загине все живе і, можливо, зникнуть і самі Повелителі Мечів. Ні, тільки ти можеш вкрасти те, що мені потрібно. По-перше, у

тебе є причини ненавидіти Валета Мечів, а по-друге, ти не позбавлений мужності. Поєднання, якого я більше ні в кому не зустріну в

цьому світі. А якщо потім тобі все ще захочеться вбити Гландит-а-Края, можеш не сумніватися, ти з легкістю виконаєш своє бажання.

Однак, смію тебе запевнити, справжній винуватець твоїх нещасть - Валет Мечів, і, вкравши у нього потрібну мені річ, ти можеш вважати

себе повністю відімщенним.

- Що я повинен вкрасти? - Запитав Корум. Шуль посміхнувся.