Повелителі мечів

Края могутнім, а чаклуна навчив заклинанню, що викликає Хмару Розбрату, яка і посіяла безумство в нашому світі.

- Де зараз Гландит?

- На острові Маліфуле, в місті Оз.

- Нам доведеться полетіти туди.

- Це не має сенсу. Герцог Край направляється в Лайвм-ан-Еш.

- Морем?

- Ні. Разом зі своїми денледіссі він летить до нас на чудовиськах Хаосу, про яких не знає навіть мій кіт. Він шукає нас, Корум.

- Чим швидше він мене знайде, тим краще. Я вб’ю його, Джері.

Вічний мандрівник скептично подивився на свого друга.

- Нас двоє, і ми не в кращій формі. До того ж моє зілля частково позбавляє нас сил. Ми не зможемо чинити опір денледіссі Гландита.

- Треба буде дати твоє ліки людям, підняти їх на боротьбу… - Корум замовк, розуміючи безглуздість своєї пропозиції. Гландит був

сильним воїном, його денледіссі билися не на життя, а на смерть, і навіть в старі добрі часи проти них важко було вистояти без…

Обличчя вадагського принца прояснилося, потім він сумно зітхнув. - Видно, доведеться мені ще раз скористатися рукою Кулла і оком Рінна;

Джері-а-Конел знизав плечима.

- Нічого іншого нам не залишається. Особисто я волів би звернутися за допомогою в Танелорн, але я не знаю, де він зараз перебуває.

- Ти говориш про казкове місто, в якому панує вічний спокій? - Запитав Алер’ян. - Хіба воно реальне? - Джері посміхнувся.

- Танелорн - моя батьківщина. Він існує у всіх часах і в кожному з світів, але знайти його дуже важко.

- Давайте вирушимо туди на повітряному кораблі, запропонувала Раліна. - Адже на ньому можна, подорожувати і по інших вимірах.

- Бвудіт-а-Горн говорив мені, як подолати бар’єр між сферами, але, чесно кажучи, я погано запам’ятав його пояснення. І якщо нам

судилося попасти в Танелорн, рано чи пізно ми в ньому опинимося. А тим часом треба спробувати уникнути зустрічі з герцогом Краєм.