Повелителі мечів

плечі, блаженно замугикав.

- Навряд чи він загинув, - відповів Корум. - Мені здається, ми з ним ще зустрінемося. Я чесно служив Закону, виконав всі вимоги

лорда Аркіна, але я ще не помстився.

До них підлетів повітряний корабель з принцом Юреттом на борту.

- Здрастуй, Корум, - сказав він, радісно посміхаючись. - Чи не погодишся ти стати нашим гостем хоч ненадовго? Мабдени повернуться на

Бро-ан-Мабден, а нам з тобою треба обговорити, як відродити землі Бро-ан-Вадага, де побудувати наші замки. Аж тепер, нарешті, на стомленому обличчі Корума з’явилася усмішка.

- Спасибі тобі, принц Юретт. Бути твоїм гостем - велика честь для мене.

- Пора нам покінчити з подорожами, - посміхнувся принц Юретт.

- І мені теж! - З почуттям вигукнув Корум. - Останнім часом у мене не було ні хвилини спокою! Місто в Піраміді обережно опускалося на землю.

***

Гландит-а-Край і його денледіссі, що сиділи в возах впритул один до одного, смертельно втомилися. Зупинившись біля підніжжя пагорба,

вони спостерігали за битвою королеви Ксіомбарг з лордом Аркіном; бачили вадагів-шефанго, які знищили військо короля Лір-а-Брода.

Герцог Край багато місяців шукав Корума Джайлін Ірсі і його розпусну коханку, Раліну Мойдель, і, не закінчивши пошуків, поспішив

з’єднатися з основною армією, щоб взяти участь в облозі Хельвіг-нан-Вейка. Він спізнився.

Тепер йому, Гландиту, доведеться випробувати долю того, хто оголошений поза законом, пізнати страх і відчай, - тому що вадаги

повернулися, а світом правив лорд Аркін.

Стояла ніч. Чарівне місто осявало її химерним зеленим сяйвом.

Гландит-а-Край прийняв рішення. Він поверне вози до моря, сховається в непрохідних лісах північного сходу. І Гландит присягнувся, що

знайде сильного союзника і знищить Корума і тих, кого Корум любив усім серцем.

Герцог Край знав, до кого звернутися.