Повелителі мечів

Ліва рука Корума помимо його волі з швидкістю блискавки схопила одну з птиць; шість пальців здавили їй горло, та здивовано і злякано

закричала і забилася в агонії. Рука Кулла шпурнула труп на камені. Мерзенні тварюки відлетіли на безпечну відстань, тепер насторожено

дивлячись на Корума, який зовсім забув, що страшний подарунок Шуля не раз виручав його з біди. Він погрозив рукою Кулла птахам, і ті

тривожно закричали.

Раліна перевела подих і здивовано глянула на свого коханого.

Джері стиснув губи, витягнув з піхов шаблю і встав спиною до скелі; кіт вчепився йому в плече.

Мандрівники та птиці дивилися один на одного. І ті, і інші боялися напасти першими. Раптово Корум подумав про око Рінна. Йому дуже

не хотілося вдаватися до допомоги мешканців потойбічних світів. Він з жахом згадав вадагів, підданих корОлеви Урезе, загиблих

безглуздою смертю.

Але у Корума не було виходу. Він чудово розумів, що рука Кулла впорається з однією-двома птахами, а це не врятує ні Раліну, ні

Джері, ні його самого.

Вадагський принц нерішуче підняв пов’язку.

Блискуче око мертвого Бога втупилося в світ куди більш страшний, ніж той, на який потрапив Корум.

Чорні хмари пливли над чорною землею. А в печері, як статуї, стояли ті, кого він боявся побачити. Вони дивилися на нього

засклянілими поглядом, і обличчя їх були сумні. Рани живих мерців більше не кровоточили. Поруч з ними лежали дворогі скакуни з товстою

шкірою, покритою лускою, що нагадувала нагрудники кірас.

Відчай охопив Корума, коли він побачив вадагів, чию країну каприз Аріоха перетворив на Вогненні Землі. Вадагський принц хотів уже

опустити пов’язку, але рука Кулла вже зробила владний жест.

Повільно двадцять воїнів рушили з місця. Повільно осідлали своїх скакунів. Повільно поскакали вони з печери безіменного світу і

з’явилися на слизьких кам’янистих схилах гори.