Повелителі мечів

Раптово пролунав якийсь дивний звук, хоча вадагський принц міг би заприсягтися, що в храмі панувала мертва тиша. Його товариші,

мабуть, відчували ті ж почуття.

Потім перед очима Корума виникла туманна сцена, крізь яку він насилу бачив Раліну і Джері-а-Конела. Повітря затремтіло, як при

сильній жарі.

Величезний срібний хрест з’явився в середині залу. Вони здивовано витріщилися на нього, обійшли з усіх боків, а хрест немов рухався

за кожним з них, і його не вдавалося розглянути ні ззаду, ні з боків. Крізь хрест, як крізь вікно, відкривався вид на незвичайний

пейзаж.

- Брама в королівство Ксіомбарг, - почувся позаду голос Аркіна.

Дивні чорні птахи летіли по небу. Вони хрипіли і каркали. Корум затремтів. Раліна притиснулася до нього.

- Якщо ви залишитесь, - хрипко вимовив король Ональд, - я не буду на вас в претензії.

- Це неможливо. - Корум знову здавалося, що він бачить сон. - Ми повинні йти.

Джері-а-Конел зробив крок вперед. Дивлячись на чорних птахів, він чухав кота Базиліо за вухом.

- Як нам повернутися? - Запитав Корум.

- Коли ви знайдете Місто в Піраміді, то отримаєте відповідь на це питання. Голос Аркіна звучав усе тихіше й тихіше. - Покваптеся. Я

втрачаю чимало сил, тримаючи Врата відкритими.

Рука об руку Раліна і Корум зробили крок вперед, приєднавшись до Джері-а-Конела. Хрест розтав у повітрі. На мить промайнуло і зникло

стривожене обличчя Ональда.

- Ось воно, королівство Ксіомбарг! - Джері посміхнувся. - Зізнатися, картина невесела.

Чорні гори височіли на тлі сірого неба. Чорні птахи вищали на льоту. Неподалік хвилі накочували на кам’янистий берег.

КНИГА П’ЯТА