Повелителі мечів

В ЯКІЙ ПРИНЦ КОРУМ І ЙОГО ТОВАРИШІ У ЧЕРГОВИЙ РАЗ ВИКЛИКАЮТЬ ГНІВ ПОВЕЛИТЕЛЬКИ ХАОСУ

І ДІЗНАЮТЬСЯ БАГАТО НОВОГО ПРО ЧАКЛУНСТВО

Глава 1

ОЗЕРО ГОЛОСІВ

- Куди ми підемо? - Джері роззирнувся. - До моря або до гір? І те, і інше виглядає досить непривабливо.

Корум глибоко зітхнув. Похмурий краєвид позбавив його душевної рівноваги.

Раліна поклала йому руку на плече і співчутливо посміхнулася.

- Ходімо до гір. Адже у нас немає ні баркаса, ні простого човна.

Вічний мандрівник ретельно прив’язував мішок (з яким майже ніколи не розлучався) на спину.

- Можна подумати, у нас є коні, - відповів він. - Йти пішки - занадто далеко. І звідки ти знаєш, що у горах є прохід?

Корум вдячно подивився на Раліну.

- Раз вже ми тут, не будемо топтатися на місці. - Він поклав руку на ефес шпаги і рішуче повернувся до гір. - Я відчував владу Хаосу, коли подорожував по володіннях Аріоха, але таку похмуру картину бачу вперше. Можливо, по дорозі нам вдасться зустріти місцевих жителів, які знають, де знаходиться Місто в Піраміді.

І вони мовчки почали свій шдях по оплавленій кам’янистій поверхні землі.

Через деякий час їм стало ясно, що сонце не рухається по небу.

Стояла мертва тиша, яку зрідка порушував божевільний вереск чорних птахів, що гніздилися на скелях. Здавалося, повітря було насичене

відчаєм. Джері спробував насвистати якусь веселу мелодію, але звуки її зникали, ледве встигнувши зірватися з губ.

- Ніколи не думав, що мені здадуться страшними не повні люті, а мовчазні в ненависті творіння Хаосу, - сказав Корум.

Джері знизав плечима.

- В остаточному підсумку Хаос (хоч він і звинувачує в цьому Закон) веде до повного виродження цивілізацій, до деградації

особистості. Він шукає все нових і нових відчуттів, творить дива за чудесами, а в результаті вичерпує всі свої можливості і вмирає від