Повелителі мечів

До кімнати увійшов слуга. Він нахилився до короля, щось прошепотів на вухо.

Ональд здивовано подивився на нього і перевів погляд на своїх гостей.

- Нас четверо просять пройти в храм Закону, - сказав він. - Можливо, жерці володіють більшою силою, ніж ми припускали. Не розумію,

звідки їм стало про вас відомо. - Він повернувся до слуги. - Приготуй карету. Ми їдемо.

Слуга побіг виконувати наказ, а тим часом Ональд запропонував гостям пройти в приготовані для них апартаменти, де вони помилися в

ваннах і привели себе і свій одяг в порядок. Потім мандрівники спустилися в двір і сіли разом з королем в невелику відкриту карету,

яка тут же помчала по мальовничих вулицях міста і незабаром зупинилася на західній його околиці перед невисоким будинком. Біля входу

їх зустрів чоловік у довгій білій мантії із зображеною на ній прямою стрілою - символом Закону. У жерця була коротко підстрижена сива

борода і довге сиве волосся. На його сірому обличчі виділялися великі карі очі, які немов належали іншій людині. Побачивши Ональда, жрець вклонився.

- Вітаю тебе, сір. Здрастуйте, пані Раліна, принц Корум, Джері-а-Конел. Вибачте, що так раптово порушив ваш спокій, але… -

Він невизначено махнув рукою і провів їх всередину прохолодного храму.

- Мене звати Алер=ян-а-Найвіш, - представився жрець. - Рано-вранці мене викликав… повелитель мого короля. Він повідав мені багато

чого, а потім назвав імена трьох мандрівників, які повинні прибути до палацу. Він велів запросити вас сюди…

- Повелитель короля? - Здивовано перепитав Корум.

- Лорд Аркін. Тільки він, і ніхто інший, може повелівати мною.

Раптово тінь в дальньому кутку залу згустилася, і з неї вийшов високий чоловік зі ставною фігурою. Він був одягнений як знатний

вельможа Лайвм-ан-Еша. Губи його посміхалися м’якою посмішкою, очі відбивали мудрість століть, а обличчя було сумним.

Він сильно змінився, але Корум одразу впізнав Повелителя Закону, з яким йому доводилося зустрічатися.

- Лорд Аркін, - сказав він.

- Благий Корум, наскільки успішне житіє твоє?