Повелителі мечів

попередити герцога про небезпеку. Прощай.

- Прощай, друже, - задумливо відповів селянин. Вони поскакали по селі, і Джері несподівано розсміявся.

- Кумедна вийшла сцена, не гірше, ніж в комедії, яку я якось вигадав.

- Сміх крізь сльози, - похмуро пробурмотів Корум.

- Як і в будь-якій хорошій комедії, - заявив Джері.

***

Вони гнали коней щодуху, немов вояки Лір-а-Брода гналися за ними по п’ятах. Здавалося, атмосфера була напружена до межі: в кожному

селі велися на перший погляд нічого не значущі спори між прихильниками Урлеха і мулах, але ніхто не хотів слухати Корума, який

попереджав, що Хаос восторжествує і всі вони будуть знищені, якщо не візьмуться за зброю і не підготували відбити напад армій короля

Ліра-Брода.

Коли Корум і його товариші побачили з вершини пагорба Лларак-ан-Фоль, вони зрозуміли, що там кипить битва.

Міста Лайвм-ан-Еша, як правило, оточували фортечні стіни, і Лларак не був винятком. Палац герцога Бедвільральского мало чим

відрізнявся від інших високих будівель; всі будинки в місті, і кам’яні, і цегляні, були розмальовані яскравими фарбами. Зараз вулиці

здавалися безмовними і пустельними; одна з будівель неподалік від резиденції герцога - там, де відбувалася битва - горіла яскравим

полум’ям.

Залишивши своїх дружин на вершині пагорба, загін воїнів князівства Алломглільского поскакав до міста.

- Схоже, не всі священики такі мирні, як Веренак! - крикнув Корум Раліні, подаючи їй спис. Галопом вони підскакали до околиці міста.

- Тобі доведеться бути нашою предводительницею! Заодно покажеш, хто б’ється за герцога, а хто - проти!

Раліна нічого не відповіла, лише пришпорила коня, і вони понеслися за нею до центральної площі Лларак-ан-Фоля.

І ось вони опинилися в гущавині битви. Воїни у блакитних мундирах, в обладунках з раковин гігантських морських тварин оборонялися проти натовпу селян, на чолі яких билися професійні солдати в пурпурно-коричневій формі.